Марина Гримич

Магдалинки

Магдалинки

Щоразу під час життєвого зламу серед членів товариства Магдалини розпочиналася дискусія на тему «ну, чому ми такі нещасні?», «чому наше життя не склалося?» А головним завжди було традиційне російське запитання «Хто винен?», на яке існувала однозначна відповідь: «Сірожа».
Інформація для роздумів
Сергій Драгомарецький, вінтаки Сер, вінтаки Серж, він таки Серго, вінтаки — Сірожа. Народився у Києві. Чоловік у розквіті сил. Однокласник усіх чотирьох членкинь товариства Магдалини. Фатальний мужчина. Освіта — вища дипло матична. Працює високою посадовою особою, ВІПом. Утретє одружений. Має доньку Сашу від першого шлюбу зі Славою. Характер потаємний, незрозумілий. Улюблений колір — білий. Життєве гасло невідоме. Хобі — подорожі світом.
Сергій Драгомарецький був справді фатальною особою, принаймні в житті членкинь таємного товариства Магдалини. У школі четверо дівчат були закохані в нього. А він, будучи в душі актором, повсякчас грався з ними в любов: то з усіма разом, то з кожною поодинці. Він завжди дражнив їх тим, що читав свої пафосні вірші, присвячені «божественій дамі серця», ніколи не розкриваючи таємниці — хто ж вона насправді. Кожну з дівчат періодично охоплювало чуття того, що саме вона — об’єкт обожнювання Драгомарецького. І через якийсь час кожна з них гірко розчаровувалася. Дівчата сварилися, мирилися між собою, залежно від того, хто на теперішньому етапі перебуває в більшому фаворі в юнака. Часом підозри щодо ролі «дами серця» падали навіть на молоденьку вчительку біології Інну Михайлівну, яку Драгомарецький на уроках з анатомії доводив до збентеження своїми розпитуваннями про розмноження ссавців.
Тим часом четверо дівчат фізично розвивалися, кров грала, гормони перли з усіх клітинок їхніх дівочих тіл, і їм хотілося любови, цілком конкретної любови з боку цілком конкретного молодого чоловіка. А він, як вуж, вислизав з їхніх рук, при цьому тримаючи кожну з них у напрузі і надії.
І ось у десятому класі сталася знаменна подія: Сергій переспав з довгоногою красунею Вікою. Три її подруги помирали від заздрощів, образи, ревнощів і розпачу. Однак не показували цього, а навпаки, скрегочучи зубами, вітали подругу. Якщо чесно, то їхні ревнощі трохи притлумила цікавість до фізіологічного боку справи, тож вони, переборю ючи свої образи, розпитували Віку про те, «як же воно відбувається». Віка відповідала, що насправді все боляче і гидко. Дівчата не вірили. Не може бути! Адже пані Адріяна говорила, що секс — найкраще, що може бути у цьому житті. Дівчата вірили досвідченій Славчиній мамі і не вірили Віці. Це мусило бути таким кльовим! «Кльово» — так говорили в роки їхньої молодости, а ще «кайфово», — замість сьогодніш нього «класно», «ульотно», замість колишнього «ловко» і «файно». «Нічого кльового немає», — уперто твердила Віка і цілком натурально кривилася з відрази. Стосунки Віки і Сергія закінчилися тим, що вона завагітніла, і їй зробили аборт у одного коновала, після чого Віка не могла завагітніти. Сергій покинув Віку. За час їхнього роману він жодного разу не освідчився їй у коханні. Вона зненавиділа всіх чоловіків у світі. І дуже страждала від своєї фригідности.
Наближався кінець десятого класу, а з ним — і випускний вечір. На ньому Сергій запропонував дюймовочній Ксені вийти за нього заміж. Це було так. Спочатку він виконав під гітару пісню «Гуцулка Ксеня», а потім запросив дівчину на вальс. Під час вальсування й запропонував їй руку і серце. Зробив він це дуже елеґантно, проте не освідчуючись у коханні. Вона, не замислюючись, погодилася стати його дружиною. Він попросив її нікому про це не розповідати, оскільки його поважна родина буде проти. Однак, вихована у патріархальних традиціях, вона не змогла приховати цієї новини від батьків. Ті, радіючи з того, що породичаються з самими Драгомарецькими, щоб не виглядати «бідними родичами», розміняли свою і без того маленьку квартиру, щоб подарувати молодим на весілля однокімнатну «готельку».
Першого серпня Ксеня Опришко та її родичі прочекали Сергія під ЗАГСом три години. А він так і не прийшов. Він прийшов до Слави до іншого ЗАГСу, щоправда, спізнившись на годину. Прийшов п’яний, шикарний, нахабний і награно веселий. Вони розписалися, проте він не жив з нею й дня. Через певний термін у неї народилася донька.
Отже, Сергій «кинув» обох, а точніше, вже трьох, враховуючи красуню Віку. Ксеня проплакала і простояла на колінах перед іконою кілька місяців. Вона дала обітницю цноти. Слава ганебну втечу Драгомарецького витримала трохи інакше. Це стало причиною її першого запою і загулу, які потім повторювалися зі стабільною періодичністю. Щоправда, якби не Драгомарецький, вона навряд чи стала б поетесою. Адже лише нещасливе кохання робить із філологіч но обдарованої особистости поета.
Сувора Саша на той час поводилася дуже дивно. Вона уникала спілкування з дівчатами. Подруги зробили висновок, що вона відчула себе глибоко приниженою від Сергієвої байдужості до неї. Вона згарячу вийшла заміж за першого ліпшого. Ним виявився товстий лисий підполковник Соприка.
Через кілька місяців після подій першого серпня дівчат потягло одну до одної. Вони не могли виплутатися із психологічних проблем самотужки. У Ксениній сім’ї усі були дуже засмучені тим, що сталося з їхньою донькою, проте не знали, чим їй зарадити. Батьки Саші й Віки навіть не підозрювали, яка буря відбувається у душах їхніх дівчат. Тож ті знову зблизилися і створили товариство «Магдалина», ініціатором і хрещеною матір’ю якого стала пані Адріяна, Славчина мама. Вона сказала, що це перше випробування у їхньому житті і що вони повинні об’єднатися і виробити спільну античоловічу стратегію. Вочевидь, у той час і з нею відбувалося щось недобре, оскільки вона вже аж надто агресивно була налаштована проти чоловіків... Свята Магда лина не випадково стала покровителькою їхнього товариства: вона пройшла крізь пекло жіночої дискримінації і як жодна інша жінка відчула на собі, а точніше, у собі, всю бридоту чоловічого єства. І це говорила пані Адріяна — та, хто вчила їх колись азів контрацепції в складних радянських умовах, та, котра колись писала у своєму еротичному самвидаві про фалічні культи різних народів, та, котра першою пояснила дівчатам, що відбувається з їхнім однокласником Ростиком... Пізніше з’ясується, що у пані Адріяни на час створення нею товариства Магдалини почався клімакс. Однак дівчата про це не знали і пожадливо вихоплювали з її досить сексуальних губів різні історії на теми еротики, збочень і тваринної суті чоловіків. Пізніше пані Адріяна якось зненацька відійде від дівчат, залишивши їх наодинці з жіночими проблемами.
Через якийсь час майже одночасно у Сашки народився маленький Соприка, а у Славки — маленька Драгомарецька. Сергієва мати, зазирнувши у згорток з немовлям, сказала: «Не знаю, хто ти, але не Драгомарецька. Це факт!» Проте від виховання онуки не відмовлялася. Дівчинка жила то в неї, то в Славчиної матері.
Після того, як Сергій наполіг записати малу Драгома рецьку Сашею, магдалинки запідозрили, що Дамою Серця Драгомарецького була саме Сашка. Однак сама вона в це не вірила, тож прожила зі своїм підполковником, а нині ґенералом, у нелюбові довгі роки, нещадно випалюючи з серця Сірожу.

Інформація для роздумів
Товариство Магдалини — таємна організація, принаймні так здавалося її учасницям. Дівчата витатуювали у себе на плечі нотні лінійки з нотою «сі». Потім ухвалили статут товариства, головною ідеєю якого була війна з чоловічою статтю, а першим пунктом було слово «Іґнорація». Цю першу заповідь кожна з членів товариства трактувала посвоєму. Якщо літаюча Ксеня суворо берегла свою дівочу цноту, іґноруючи приземленість інтимних стосунків, то Слава, навпаки, намагалася мати якомога більше чоловіків і цинічно їх кидати, виявляючи саме цим свою іґнорацію чоловічої статі. Що ж до красуні Віки, то вона просто фізично не переносила чоловіків, вона носилася зі своєю фригідністю, як з писаною торбою, а кожного разу, якщо комусь щастило затягти її в ліжко, вона закінчувала тим, що блювала в унітаз. Тобто вона і не відмовилася від сексу, як Ксеня, і не зловживала ним, як Слава. Вона використовувала його «для справи», насправді ж відчуваючи справжню фізичну огиду до нього. Саша першу заповідь товариства виявляла в тому, що нещадно і якось по особливому зверхньо командувала своїм ґенералом удома, а на роботі — своїми підлеглими, користуючись тим, що у чоловічому колективі військового госпіталю вона була найкращим хірургом.
Отже, того нещасливого суботнього дня початку грудня, з якого, як уже казалося, все й розпочалося, дівчата сиділи голі й напівголі на мармурових лавках серед ароматного негарячого пару, час від часу обливаючись холодною водою, що стікала з чотирьох мармурових лев’ячих пащ. Вони вели мляву розмову про те, як тяжко переноситься черговий зламний момент у їхньому житті.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031







224 авторів
342 видань
85 текстів
2182 статей
65 ліцензій