преса

Автор: Розмову записав Роман Лебедь
Видання: BBC Україна

Руслан Горовий: головне - пережити війну

Світом правлять любов і ненависть - у цьому переконаний Руслан Горовий.
Він одразу додає, що віддає перевагу любові.


Письменник, журналіст, режисер і керівник проекту «Служба розшуку дітей» бере участь у конкурсі Книга року ВВС вже вдруге. Цього разу у довгому списку його збірка оповідань та повістей «Ген воїна».
Про неї, про передчуття конфлікту між Україною і Росією, а також про інші речі пан Горовий розповів в інтерв’ю ВВС Україна.

ВВС Україна: Про що ваша книга?
Руслан Горовий: На мій погляд, «Ген воїна» нічим не відрізняється від чотирьох попередніх моїх книжок. Вона про наше з вами життя, наші будні, те, що нас оточує. Я лише про це й пишу. Можливо, єдина невелика відмінність полягає у тому, що в цій книзі твори мають дещо більший формат. А ще - до одного з них я додав трішки вигадки. Ось так заінтригую!

ВВС Україна: Хто став прототипом для героя оповідання «Нижче неба"?
Руслан Горовий: Одного прототипу немає, однак є люди, які так чи інакше вплинули на появу цього твору. Дуже багато моїх знайомих воюють у зоні АТО, зокрема і хлопці, що літають на вертольотах. Сам я родом із Конотопа, де стояли вертольоти, тож я знайомий із багатьма людьми, що літали. Ця тема постійно в мене на слуху, я її відслідковував.
Потім кількох знайомих пілотів поранили, поступово голова переповнювалася інформацією - так і виписалося те оповідання.
Єдиний нюанс, що після того, як я все написав, показав це компетентній людині, аби уточнити всі технічні моменти.
А взагалі - прототипів дуже багато. Ви ж знаєте, скільки їх полягло, особливо на початку АТО...

Я пишу тільки тоді, коли не можу не писати, коли черепна коробка переповнюється думками, і я більше нічим не можу займатися
Руслан Горовий, письменник


НЕСПРАВЖНІЙ ПИСЬМЕННИК
ВВС Україна: Вам сподобався цей досвід? Ви писатимете ще про вояків і війну?
Руслан Горовий: Я не можу сказати, про що писатиму, а про що - ні, тому що, як я колись вже говорив, я - несправжній письменник. Я пишу тільки тоді, коли не можу не писати, коли черепна коробка переповнюється думками, і я більше нічим не можу займатися. Тобто я не можу писати на якусь задану тему.
Але про вояків, можливо, ще й буде щось, бо зараз я часто буваю в зоні АТО як волонтер і, звісно, зустрічаюся з іншими людьми. І мені зараз пишеться. Є вже певні міні-оповідання, які я публікую у Facebook як казки на ніч. Думаю, щось із цього буде.

ВВС Україна: Які з пережитих останнім часом подій залишили найбільше враження?
Руслан Горовий: Те, що відбулося в нашому житті за останній рік, у декого за все життя або за кілька життів не відбувається. А тут стільки усього, що мені дуже важко порівнювати якісь речі. Наприклад загибель десантників в Іл-76 у небі над Луганськом і Небесна сотня - хіба можна порівнювати, що з цього мало більший вплив? Загалом усе те, що зі мною сталося, викликало у мене шалені враження як у людини, як у письменника, як у патріота, який має намір усе життя прожити в Україні.
Я навіть на мить не можу уявити, що тих подій не сталося б. Так, ціна страшна, але це було потрібно, інакше ми усі залишалися б рабами.

ПРОРИВ БУДЕ
ВВС Україна: Після більшості конфліктів у літературі з’являються нові імена та хвилі. Як ви думаєте, що станеться в українській літературі найближчим часом?
Руслан Горовий: Взагалі, головне пережити ось цей період війни, коли ані письменник, ані видавництво, ані навіть книгарні не можуть заробляти, тому що всі ресурси ідуть на війну. Письменники та творчі люди загалом не стоять осторонь, вони дуже сильно реагують на такі речі.
Але при цьому вони накопичують матеріал. Тож, я думаю, за деякий час ми матимемо сплеск у літературі. Необов'язково на військову тематику, просто з'являться люди з досвідом, яким вони зможуть поділитися.
Я думаю, що прорив буде. Точно не застій.

Через деякий час ми матимемо сплеск у літературі. Необов’язково на військову тематику, просто з'являться люди із досвідом, яким вони зможуть поділитися.
Руслан Горовий, письменник


ВВС Україна: «Ген воїна» ви писали до початку подій на Донбасі. Зараз в Україні АТО, на обкладинці книги - чоловік з автоматом. Певно, багато людей очікуватимуть, що за нею - історії про війну, хоча це не зовсім так. Якої реакції ви очікуєте?
Руслан Горовий: Книгу не варто судити за обкладинкою. Хоча у ній дуже багато про військових. Якимось чином ця повість виявилася моїм передчуттям кризи у стосунках з Росією. Значить, воно висіло у повітрі.
Ну а відгуки зараз дуже різні - від повного ігнорування до захвату. Але не писати я не міг.

ВВС Україна: У ваших творах - навіть тих, що про військових і спецоперації, - практично завжди є любовна лірика. Чому це для вас так важливо?
Руслан Горовий: Світом править любов... і ненависть. Я - за любов, якщо чесно. Тому що прекраснішого почуття немає - усе наше життя складається з нього. Чи добре я вмію його описувати - це вже інше запитання.

ВВС Україна: Наскільки важливою для вас є участь у премії «Книга року» від ВВС?
Руслан Горовий: Насправді книгу висувають видавці. Я і минулого року дізнався про участь постфактум, і цього року теж. Я вважаю, що якщо це цікаво видавцеві, значить так і мусить. Бо сам я, коли пишу книги, то не думаю про конкурси, чи буде книга дорожчою, популярнішою. Це все, можливо, приємні речі, але не більше того.

ВВС Україна: Хто із авторів надихає вас?
Руслан Горовий: Я читаю багато. Не дуже знаюся на поезії, але прози читаю багато - поїхав на форум до Львова і привіз торбу книжок.

Те, що мені дуже сподобалося із останнього, це «Тема для медитації» Кононовича. Я дуже люблю такі речі як у нього, як у Шкляра. Хоча, Ірену Карпу я теж люблю.
Взагалі, різнопланові книги читаю - «Червоний Лондон» Стюарта Хоума, наприклад.

Джерело: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2014/12/141204_book_2014_interview_goroviy?post_id=100006949331679_1535724860002477#_=_

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій