Грігол Робакідзе

Зміїна сорочка

ISBN: 9789666633654
Класифікатор: Зарубіжна художня література. Проза
К-сть сторінок: 288
Переклад з грузинської (georgian)

Протягом 1925-1926 років, у Тбіліському журналі «Мнатобі» («Світоч») був опублікований перший роман Грігола Робакідзе — «Зміїна сорочка» (назва роману перекладається ще як «Зміїна шкіра» або «Зміїний панцир»). Його перше книжкове видання побачило світ німецькою мовою з передмовою Стефана Цвейга, який був у захопленні від цього твору. Згодом роман не раз перевидавався і в Європі, і в Грузії.
Ця книжка — перше видання творів Грігола Робакідзе українською мовою.

Від самого ж початку «Зміїна сорочка» вражає: екскурси в історію стародавнього світу, саме бачення цього світу крізь призму століть в певній органічній єдності з сучасністю. У поетичній прозі Робакідзе заворожують фарби і відтінки, півтони психологічних взаємозв’язків та емоцій, виразність характерів, надзвичайно щедра, пластична, точна і влучна мова, багатство стилю і різноманітність манери. Філософське осмислення сучасності через звернення до біблійної символіки, грузинської міфології і традицій викликають не тільки інтерес, але й захоплення читачів.

Син шукає свого батька, якого втратив в дитинстві; молодик, який намагається пізнати й відчути своє коріння; чоловік, який усвідомлює пристрасть й природу жіночості… Це роман про кохання й пристрасть, про вірність і дружбу, які долають багато перешкод. Це історія про красу, про чистоту й про коріння, про те, звідки ти йдеш, хто ти є, що стоїть за тобою. Месопотамія — Персія: це найкоротший шлях. Але саме цей шлях — найдовший, якщо слідувати спогадами. І, звісно, кожен шлях починається в Грузії, й повертаються туди знову.
Все відбувається — тут і зараз, й водночас, поза простором і часом.

З передмови Стефана Цвейга до першого видання роману:

Полум’яні смуги з давніх легенд, з балад сивої, забутої старовини наче вплетені тут в загальну орнаментальну тканину сюжету. Книга асоціюється часом з насиченістю перських героїчних пісень, з чуттєвої романтикою Сходу. І раптом яскравим світлом викарбувана сучасність: ми бачимо, як мчать Олександрівською вулицею радянські автомашини, чуємо, як цитуються вірші Бодлера — магія і реальність, старий і новий світ переплетені тут найбільш незвичайним, несподіваним чином, що, мабуть, можна пояснити і виправдати лише поезією, я би навіть сказав винятковою поезією, якою є подібний вид епічного мистецтва. І яке полум’я виходить з усіх цих картин! Деякі сторінки так і хочеться вирізати і виділити в строфи віршів, якими вони, власне кажучи, і є; деякі глави немов розказані байкарями, які іноді ще з’являються ночами на базарах занадто цивілізованого Сходу. Кожна сторінка роману сповнена яскравими, що нагадують балади, пасажами надзвичайної, невідомої нам краси, і, хоча серцю нелегко визначити, кому воно зобов’язане цими екзотичними, ніби трояндова олія і гашиш, дурманними ароматами: письменникові Робакідзе чи самій Грузії, воно охоче дає себе полонити цією новою для нього екзотикою.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031







222 авторів
338 видань
85 текстів
2176 статей
65 ліцензій