Грігол Робакідзе



Книжки що вийшли у Кальварії
Зміїна сорочка

Грузинський письменник, публіцист, член літературної групи грузинських символістів «Блакитні роги» («Голубые рога»). Класик, який збурював відчуття й думки своїх сучасників і залишається актуальним та інтригуючим до сьогодні.

Й кипучий Робакідзе пафос
Нам душі потрясав не раз,
Коли тривожив древній хаос
А чи своє доводив право
З’єднати бéзрух і екстаз.

Ніна Васильєва, «Фантастичний кабачок», 1918 - Переклад: Петро Коробчук

Грігол Робакідзе (1880 – 1962) став першим грузинським прозаїком, відомим в Європі, і найчастіше іменується найкращим грузинським романістом ХХ століття. Сучасні видання найавторитетнішої німецької енциклопедії Брокгауза містять згадку лише про двох грузинських письменників — Шота Руставелі та Грігола Робакідзе...
У літературі ХХ століття Грігол Робакідзе — фігура надзвичайно примітна. Він один із небагатьох, хто органічно був пов’язаний із трьома культурами — грузинською, російською та німецькою

Але у Радянському Союзі ім’я Грігола Робакідзе було під жорстокою забороною, воно й досі практично незнайоме українському читачеві. І це при тому, що у Грузії його вважають «совістю нації», його іменем названо перший грузинський приватний університет та один із центральних проспектів Тбілісі (колишній проспект Дружби народів).

У 1895 закінчив Кутаїське духовне училище, у 1901 — Кутаїську духовну семінарію.
В 1901 вступив до юридичного факультету Юр’євського (нині Тартуського) університету, але був відрахований за несплату.
У 1902-1906 — навчався на філософському факультеті Лейпцизького університету.
З 1908 у Грузії читав публічні лекції, присвячені грузинській та закордонній літературі.
У 1910-1914 продовжував навчання на юридичному факультеті Юр’євського університету.
З 1915 у Грузії очолював групу поетів «Блакитні роги», до якої входили Т.Табідзе, П.Яшвілі, В.Гапріндашвілі та ін.
1917 року провів кілька місяців на перському фронті, де познайомився із сімнадцяти-річною сестрою милосердя Ніною Доманською, що стала його першою дружиною.
У 1918 поступає на службу в Управління державними справами. Водночас займався викладацькою діяльністю, читав лекції на вищих жіночих курсах у Тбілісі (тоді Тифліс), був був обраний доцентом кафедри грузинської літератури Тбіліського університету. 1919 року читав також курс лекцій, присвячений німецькому романтизму в Бакинському університеті, а в 1920—1921 — в університеті Тбілісі.
У 1919 видає першу книгу «Портрети», що містила нариси про Чаадаєва, Лермонтова, Василя Розанова, Андрія Бєлого.
У 1921-1925 завідував відділом мистецтва при Комісаріаті освіти, брав участь у порятунку від знищення Кашветської церкви в Тбілісі, обіймав посаду заступника голови правління Всегрузинської Спілки письменників.
Впродовж 1925—1926 років тбіліський журнал «Мнатобі» («Світоч») опублікував перший роман Григола Робакідзе — «Зміїна шкіра» (згодом у Німеччині вийшов із передмовою Стефана Цвейга).
У березні 1931 емігрував до Німеччини, після чого виключений із правління Федерації грузинських письменників і позбавлений радянського громадянства як неповерненець.
Публікує «Кавказькі новели» (1932), романи «Мегі. Грузинська дівчина» (1932), «Убита душа» («Замучена душа»), «Поклик Богині» (1934), «Демон і міф (Магічні замальовки)» (1935), «Хранителі Грааля» (1937), апологетичні книги: «Адольф Гітлер. Погляд іноземного поета» (1939) і «Муссоліні. Відзначений сонцем» (1941) (друге видання вийшло 1942 року під заголовком «Муссоліні. Погляд із Капрі»).
У квітні 1945 року переїхав до Швейцарії, діставши статус «інтелектуального емігранта».
Помер 1962 року в злиднях в одній зі швейцарських клінік. Похований у Женеві. Згодом прах був перенесений на грузинський цвинтар в Левіль-сюр-Орж під Парижем.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій