Північний вітер

Розділ перший

15 січня
Тема: Відмова
Я хотіла би відмовитись від передплати. Чи можна зробити це електронною поштою?
З повагою Е.Ротнер.

Вісімнадцять днів потому
Тема: Відмова
Я хочу відмовитись від передплати. Електронною поштою можна? Чекаю відповіді.
З повагою Е.Ротнер.

Тридцять три дні потому
Тема: Відмова
Шановні пані та панове з видавництва Like, невже ви гадаєте, що, ігноруючи мої спроби відмовитись від передплати вашого низькопробного журналу, зможете втримати мене від цього? Я вам ось що скажу: платити більше не збираюся!
З повагою Е.Ротнер.

Вісім хвилин потому
AW:
Ви помилились адресою. Моя адреса woerter@leike.com, а Вам потрібна woerter@like.com. Ви уже третя, хто так помиляється. Журнал, мабуть, таки поганенький.

П’ять хвилин потому
RE:
Вибачте, будь ласка. Дякую, що пояснили.
З повагою Е.Ротнер.

Дев’ять місяців потому
Без теми
Веселого Різдва та щасливого Нового року бажає Еммі Ротнер.

Дві хвилини потому
AW:
Шановна Еммі Ротнер!
Взагалі-то, ми з Вами не знайомі. Дякую за Ваше щире та досить оригінальне привітання, але мушу сказати: нічого не маю проти спаму, але лише тоді, коли мені його не надсилають.
З повагою Лео Ляйке.

Вісімнадцять хвилин потому
RE:
Вибачте, що набридаю Вам, пане «З повагою Ляйке». Вашу електрону адресу автоматично занесено до списку контактів, оскільки декілька місяців тому я хотіла відмовитись від передплати журналу та помилково набрала Ваш і-мейл. Я Вас видалю.
P.S. Якщо Вам спаде на думку привітати когось з Новим Роком та Різдвом, а заразом побажати «Веселого Різдва та щасливого Нового року», надішліть і мені такого листа. А поки що: «Веселого Різдва та щасливого Нового року!»
Еммі Ротнер.

Шість хвилин потому
AW:
Бажаю Вам весело відсвяткувати, а також щоб наступний рік був одним із найкращих. А якщо трапляться у Вас невдалі дні, можете без вагань, хай навіть і помилково, відмовлятися від їх передплати в мене.
Лео Ляйке.

Три хвилини потому
RE:
Приємно вражена!
З повагою Е.Р.

Тридцять вісім днів потому
Тема: Жодної копійки!
Вельмишановне керівництво видавництва Like, я відмовилася від передплати вашого журналу. Тричі письмово і двічі телефоном (розмовляла з такою собі пані Ган). Якщо ви й надалі надсилатимете мені свій журнал, я розцінюватиму це як втручання в моє приватне життя. Щойно надіслану квитанцію до сплати 186 євро я збережу як сувенір на згадку про видавництво Like, коли нарешті не отримуватиму ваш журнал. Навіть не розраховуйте, що я ще хоч копійчину вам заплачу!
З повагою Еммі Ротнер.

Дві години потому
AW:
Шановна пані Ротнер, Ви це навмисне? Чи Ви передплатили собі погані дні?
Щиро Ваш Лео Ляйке.

П’ятнадцять хвилин потому
RE:
Шановний пане Ляйке, перепрошую. У всьому винна моя хронічна плутанина з літерами «е» та «і». Коли я швидко друкую, а наступною має йти літера «і», пальці вперто друкують «еі». Розумієте, чомусь обидва середні пальці борються за клавіатуру: лівий постійно прагне випередити правий. Я народилася шульгою, але у школі мене перевчили користуватись правою рукою. Так от, гадаю, ліва рука мені досі не пробачила, відтак друкує «е» ще до того, як права рука дістанеться «і». Ще раз перепрошую, що набридаю Вам. Більше такого не трапиться (дуже сподіваюсь).
Гарного вечора.
Е.Ротнер.

Чотири хвилини потому
AW:
Пані Ротнер, чи дозволите одне запитання? А заразом і ще дещо: скільки часу Вам знадобилося на друкування листа з поясненням проблеми з літерами «е» та «і»?
Щиро Ваш Лео Ляйке.

Три хвилини потому
RE:
У мене теж два запитання до Вас. А скільки часу мені знадобилось, як Ви гадаєте? Чому питаєте?

Вісім хвилин потому
AW:
Гадаю, Вам знадобилося не більш ніж двадцять секунд. Якщо вгадав, то я Вас вітаю: за короткий час Ви створили бездоганне повідомлення, яке змусило мене посміхнутись. А це, повірте, сьогодні більш нікому не вдалося. На Ваше друге запитання відповім так: зараз на роботі маю справу з мовою листів електронної пошти. Дозвольте повернутись до мого першого запитання. Вам знадобилося менш ніж 20 секунд, адже так?

Три хвилини потому
RE:
Отакої! Маєте справу з електронними листами. Звучить дуже цікаво. Проте я одразу якось відчула себе ніби піддослідною. Байдуже. Скажіть, у Вас є сайт? Якщо ні, то чи хочете мати? Якщо так, то чи хочете класний? Я якраз на роботі маю справу із сайтами. (До цього моменту на друкування мені знадобилося 10 секунд, я засікала час, проте ми говорили про справу, а подібні розмови в мене завжди йдуть жваво.)
А щодо мого банального мейлу про помилку, то Ви схибили. Той лист забрав у мене добрих три хвилини життя. Та мене цікавить ще дещо: чому Ви вирішили, що на мій лист про помилку «е» та «і» мені знадобилося лише 20 секунд? І перш ніж я Вас назавжди залишу у спокої (ну, якщо оте видавництво знову не надішле мені платіжку), мене цікавить лише одне. Ви написали: «Чи дозволите одне запитання? А заразом і ще дещо?» Отож, у мене два зустрічних запитання. По-перше, скільки часу Вам знадобилося на цей дотеп? По-друге, це у Вас такий гумор?

Півтори години потому
AW:
Шановна незнайома пані Ротнер, я Вам завтра відповім, бо зараз вимикаю комп’ютер.
Приємного вечора, або ж добраніч.
Лео Ляйке.

Чотири дні потому
Тема: Відкриті запитання
Шановна пані Ротнер, перепрошую, що так довго мовчав, у мене виникли деякі проблеми. Ви хотіли знати, чому я вирішив, що на пояснення помилки Вам знадобилося не більше 20 секунд. Що ж, Ваші листи нагадують мені бурхливі потоки, якщо дозволите таке порівняння. Ладен закластися, що Ви також швидко розмовляєте й пишете, Ви невгамовна людина, поспішаєте жити й усюди встигаєте. Читаючи Ваші листи, я не помічаю паузи. Їхній темп і тон видаються мені безперервним, потужним, сповненим енергії й життя, хоч і дещо схвильованим потоком. Люди з низьким кров’яним тиском так не пишуть. Мені здається, що Ваші спонтанні думки одразу ж виливаються в текст. Вас вирізняє впевнена мова, чітке та спритне поводження зі словами. Утім, якщо Ви кажете, що для пояснення помилки Вам знадобилося 3 хвилин, то я, вочевидь, неправильно Вас собі змалював.
Ще Ви запитали про мій гумор. Наразі це сумна історія. Щоби бути жартівником, слід і на себе самого дивитись із гумором. Проте, відверто кажучи, не відчуваю себе зараз гумористом. Оглядаючись назад на минулі дні, а надто тижні, сміятись мені геть не хочеться. Утім, це вже мої особисті проблеми, і справи вони аж ніяк не стосуються. Хай там що, дякую Вам за життєдайну розмову. Я отримав задоволення від нашого спілкування і, гадаю, відповів на Ваші запитання. Якщо знову випадково мені напишете, буду радий. Прошу лише одне: відпишіться нарешті від того журналу, а то дістало вже. Може, мені це зробити за Вас?
З повагою Лео Ляйке.

Сорок хвилин потому
AW:
Шановний пане Ляйке, мушу Вам зізнатися: на лист про помилку «е» та «і» мені й справді знадобилося не більш ніж 20 секунд. Проте мене розсердила Ваша оцінка швидкості написання мною листів. Ваша правда, хоч Ви й не мали права, настільки швидко це зрозуміти. Та гаразд, хоч Ви (наразі) і не в гуморі, на електронних листах знаєтеся все ж добре. Мені сподобалося, що Ви отак мене побачили наскрізь! Ви професор германістики?
З повагою Еммі «бурхлива» Ротнер.

Вісімнадцять днів потому
Тема: Привіт!
Вітаю, пане Ляйке! Хотіла Вам повідомити, що видавництво Like більше не надсилає мені своїх журналів. Ви втрутились? До речі, Ви могли б якось мені щось написати. Я ж бо досі не знаю, професор Ви чи ні. Google про Вас нічого не знає або просто не бажає розповідати. Як справи з Вашим почуттям гумору? Зараз якраз час карнавалу, тож у Вас конкурентів майже немає.
З повагою Еммі Ротнер.

Дві години потому
AW:
Шановна пані Ротнер, як чудово, що Ви мені написали, — встиг за Вами скучити. Я вже був готовий і собі той журнал виписати. (Обережно, в мені прокидається гуморист!) Невже Ви справді мене в Google шукали? Це мені неабияк лестить. Одначе те, що я у Вашому розумінні «професор», мені геть не до вподоби. Я, по-вашому, що — дід старий? Чи жорсткий педантичний розумник? Не переконуватиму Вас у протилежному, хоча це неправда. Ймовірно, я зараз пишу так, що видаюся старшим. І щось мені підказує, що Ви пишете, як молодша, ніж є насправді. До речі, я консультант з питань комунікації та асистент в університеті з лінгвопсихології. Наразі ми працюємо над одним дослідженням про вплив електронних листів на мовну поведінку і — що ще цікавіше — про ті ж таки електронні листи як засіб передачі емоцій. Саме тому я й торкнувся цієї теми, але можу Вам пообіцяти більше цього не робити.
Не сумуйте під час карнавальних святкувань! Наскільки я Вас знаю, то певен, що Ви вже придбали собі цілу купу накладних носів та іншого кумедного приладдя :)
З повагою Лео Ляйке.

Двадцять дві хвилини потому
RE:
Шановний пане лінгвопсихолог, давайте-но я Вас трохи протестую: як гадаєте, яке зі щойно написаних Вами речень видалося мені найцікавішим? Настільки цікавим, що мені одразу ж закортіло Вас дещо запитати (хоча спершу вирішила Вас протестувати)? А ось іще корисна порада, якраз щодо Вашого почуття гумору. Ваше речення «Я вже був готовий і собі той журнал виписати» я сприйняла з надією, але заувага «Обережно, в мені прокидається гуморист!» усе зіпсувала. Це вже було зайве! Міркування про накладні носи кумедне. Очевидячки, нас об’єднує відсутність почуття гумору. Та повірте мені, я второпала би Вашу іронію і без смайлика.
Усього найкращого! Приємно було з Вами погомоніти.
Еммі Ротнер.