Даніель Бовуа

РОСІЙСЬКА ВЛАДА І ПОЛЬСЬКА ШЛЯХТА В УКРАЇНІ 1793–1830 рр.

РОСІЙСЬКА ВЛАДА І ПОЛЬСЬКА ШЛЯХТА В УКРАЇНІ 1793–1830 рр.

Від редактора
Наталя Яковенко


Цією книжкою Даніель Бовуа, один з найвідоміших західних істориків, чиї наукові інтереси пов’язані з Україною, підсумовує цикл праць, які він сам назвав «своєю малою українською трилогією». Своєрідним вступом до неї стала монографія про Віленський учбовий округ 1803–1832 рр.*, далі одна за одною побачили світ дві вже добре відомі українському читачеві роботи, присвячені аналізові соціальних структур 1831–1914 рр. на Правобережній Україні**, або, за тодішньою термінологією, в Південно-Західному краї — теренові, де непримиренно зіштовхнулися (за окресленням автора — в «тотальному антагонізмі») імперські, класові, соціальні, економічні та національні протиріччя польсько-російсько-українського трикутника. Про науковий шлях, що привів Даніеля Бовуа до цієї проблематики, та про його творче кредо й полемічну стосовно традиційної польської історіографії позицію докладно сказано у передмові Ярослава Дашкевича до першого з українських перекладів «малої трилогії»***, і це звільняє від потреби ще раз представляти французького історика українській публіці. Натомість варто коротко зупинитися на тій меті, яку він ставив перед собою у новій праці, що тут презентується. Адже власне ця книжка «завершила» трилогію, хоча міркуючи хронологічно мала би її розпочинати, оскільки автор занурюється у передісторію проаналізованих ним у «Шляхтичі» та «Битві за землю» соціальних структур та політичних ідеологій. Працю відкриває короткий екскурс у XVI ст. — часи становлення «шляхетської демократії»; далі автор простує через аналіз ідеологічних і патріотичних аспірацій періоду Великого Сейму 1788–1792 рр. та поділів Речі Посполитої, через перші роки «освоєння» Російською імперією новопридбаних територій, через хаотичну непослідовність імперської політики в «Наполеонівську добу» та, врешті, підводить читача до переддня Листопадового польського повстання 1830–1831 рр., аби далі відiслати його до вже опублікованих праць — «Шляхтича» й «Битви за землю».
* Beauvois D. Lumières et Société en Europe de l’Est. L’Université de Vilna et les écoles polonaises de l’empire Russe (1803–1832). Lille-Paris: Champion, 1977. T. 1–2. Польський переклад цієї праці вийшов під назвою: Szkolnictwo polskie na ziemiach litewsko-ruskich, 1803–1832 / Przetłumaczył J. Kania. Rzym-Lublin: Wyd-wo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1991. T. 1–2.
** Beauvois D. Le Noble, le Serf et le Révizor. La noblesse polonaise entre le tsarisme et les masses ukrainiennes (1831–1863). Paris: Archives Contemporaines, 1985. Польський переклад: Polacy na Ukrainie, 1831–1863. Szlachta polska na Wołyniu, Podolu i Kijowszczyźnie / Przełożyli E. i K. Rutkowscy. Paryż: Instytut Literacki «Kultury», 1988. Англійський переклад: The Noble, the Serf and the Revisor. The Polish Nobility between Tsarist Imperialism and the Ukrainian Masses (1831–1863) / Translated by B. Reisig. London, 1990. Український переклад: Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831–1863) / Переклала Зоя Борисюк. Київ: Інтел, 1996.
Beauvois D. La bataille de la terre en Ukraine, 1863–1914. Les Polonais et les conflits socio-ethnique. Lille: PUL, 1993. Польський переклад: Walka o ziemię. Szlachta polska na Ukrainie Prawobrzeżnej pomiędzy caratem a ludem ukraińskim, 1863–1914. Sejny: Pogranicze, 1996. Український переклад: Битва за землю в Україні, 1863–1914. Поляки в соціо-етнічних конфліктах / Переклала Зоя Борисюк. Київ: Критика, 1998.
*** Дашкевич Я. Даніель Бовуа та вивчення історії польсько-українських відносин // Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. С. 9–48.
Нове 809-сторінкове польське видання всі три книжки зводить докупи під промовистою назвою «Український трикутник. Шляхта, царат і простолюд на Волині, Поділлі та Київщині, 1793–1914»*. У передмові, написаній спеціально для цього масштабного зведеного тому, Даніель Бовуа вкотре звертається до польських колег-істориків із закликом деконструювати як здавна усталені в польській традиції стереотипи ностальгійно-ідеалізованого сприйняття «східних кресів»**, так і новітній спалах інтересу до «погранич», започаткований на зламі 1980–1990-х і позначений ідеалізацією Речі Посполитої як країни гармонійного співіснування багатьох народів і культур (у тексті книжки, яка представлена в нашому виданні, Бовуа неодноразово до цього повертається, зокрема, гостро полемізує з інтерпретацією строкатої шляхетської спільноти в категоріях «громадянського суспільства» у працях Януша Тазбіра, Юліуша Бардаха, Єжи Клочовського та Анджея Камінського). За переконанням французького історика, ясного уявлення про це суспільство, і зокрема про присутність та роль польської шляхти на українських теренах, не можна досягнути послуговуючись, як він пише, «пастельними малюночками» та «розфарбованими фресками»; його заклик — зійти «з верховин міфу, аби підступитися до реальності, захованої в архівах»***. Попередні праці, «Шляхтич» та «Битва за землю», являли собою «дерево без коріння», оскільки тут простежувалися вже дозрілі у взаємній агресивності конфлікти, але не було показано їхніх витоків. Відтак, як заявляє Бовуа:
* Beauvois D. Trójkąt ukraiński. Szlachta, carat i lud na Wołyniu, Podolu i Kijowszczyźnie, 1793–1914 / Przełożył Krzysztof Rutkowski. Lublin: Wydawnictwo Marii Curie-Skłodowskiej, 2005.
** Серед численних полемічних реплік Даніеля Бовуа, що цьому присвячені, варто передусім згадати статтю: Mit «kresów wschodnich», czyli jak mu położyć kres // Polskie mity polityczne XIX i XX wieku / Red. W. Wrzesiński. Wrocław, 1994. S. 93–105. Її опубліковано в українському перекладі у збірці праць: ΠΡΟΣΦΩΝΗΜΑ. Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60-річчю академіка Ярослава Ісаєвича. Львів, 1998. С. 125–138.
*** Beauvois D. Zamiast przedmowy // Trójkąt ukraiński. S. 20.
Належало видовжити історичну перспективу в зворотньому напрямі, сягнути по давніші джерела, додати вогню, якого бракувало, перетворити диптих на триптих, прояснити родовід проблем. Не тільки відтворити спосіб, у який польське суспільство України вростало в тканину Російської імперії після 1793 р., але й верифікувати достовірність постійно повторюваних «правд» про шляхетську рівність і про так зване «громадянське суспільство» напередодні й після поділів (Речі Посполитої). Немов той археолог, який пізнає таємниці верхніх шарів завдяки тому, що докопується до нижніх, я повернувся до першопочатків*
*Ibidem. S. 24.
Завершуючи цей маніфест намірів, Даніель Бовуа висловлює сподівання, що йому, французові, вдалося уникнути національно-патріотичних упереджень у спробі наблизитися до «мертвої планети» річпосполитської шляхетської культури, поглинутої імперською бюрократією, та показати нарівно і вади й неуникненність занепаду першої, і безжалісний механізм другої.
Читачеві судити, наскільки це вдалося. Та принаймні, попри спірність деяких полемічних суджень, цей глибоко занурений у джерела, а разом з тим стилістично розкутий і пронизаний ідеєю соціальної справедливости текст не залишить байдужим ні того історика, який вважає за недоцільне виставляти минулому моральний рахунок за сучасними розцінками, ні того, хто шукає в минулому соціальних правд. Ширший читач, своєю чергою, знайде тут ще не надто частий у вітчизняному історіописанні скептицизм і критицизм, які ріднять автора з його улюбленим мислителем — Вольтером. Перед нами, отже, книжка, яка вимагає настільки ж «активного» читання, наскільки активною, а нераз і категоричною є точка зору Даніеля Бовуа. Утім, як він сам визнає у післямові до зведеної польської публікації усіх трьох книг, кожне покоління переписує історію заново, тож і його працям навряд чи пощастить бути «викарбуваними на мармурі». Але залишається надія, що вони можуть «стати цеглинками на тяжкому шляху, що провадить до завжди загадкової правди історії»*.
*Beauvois D. Trójkąt ukraiński. S. 736.
Що стосується технічного боку підготовки цієї книжки до друку, то в ній, як і при підготовці «Шляхтича» та «Битви за землю», перекладач і науковий редактор намагалися якнайточніше дотримуватися оригіналу, в тому числі — не дробити розлогий авторський синтаксис на менші речення, що, зізнаємося, створювало чимало труднощів для перекладу. При відтворенні тексту не допускалося жодних скорочень — за винятком кількох коротких пояснювальних реплік, адресованих французькому читачеві. Також повністю збережено курсиви, таблиці й коментарі автора, тоді як примітки, додані редактором, супроводжує позначка (Прим. ред.). Назви населених пунктів подано в їхньому українському звучанні, а польські імена та прізвища — за усталеною традицією їх часткової «українізації», тобто не «Потоцкі», а «Потоцький» і т.д. Цитати з російських документів, на жаль, довелося перекладати за французьким оригіналом та паралельним польським перекладом, бо, зрозуміло, можливості звірити їх із автентичними текстами в архівах Санкт-Петербурга чи Москви не було. Врешті, перекладач і науковий редактор вважають за свій приємний обов’язок подякувати Валентині Шандрі, яка уточнила імена російських сановників, а також назви російських державних органів і чиновницьких посад.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930







221 авторів
337 видань
84 текстів
2170 статей
65 ліцензій