Історія

Історія

Про Гликеру і родину. І Виспу
Моє ім’я Гликера. Гликеронькою-Гончарівною називав би мене дід Василь. Я мала би народитися шістнадцятого червня. І тепер мені було би одинадцять рочків, а дідо казав би, що я багато старша, як здаюся, але він того не скаже, я так сама лише здогадалася, бо моя мама дивовижна жінка. Мою матусю звати Соломією. Вона мала змогу запитати мене, чи хочу я народитися в цей світ, а я відповіла, що не хочу, бо мені й так було добре, тепло і погідно. Тоді вона сказала, що я зробила свій вибір, а вона зробила свій — зачати мене по сльозах. Але ті обидві речі не вкладалися бути разом, тому сталося так, що вона мене покинула. І я не народилася. Але дід Василь собі так постановив: зватимуть мене Гликерою і він сам мене народить і сам за мене дбатиме. Тоді узяв він материне яйце й батькове сім’я, посіяв у землю, вийняв грудку, нашепотів до неї, зв’язав у мішечок, прив’язав під ліву пахву й пішов з дому. Дев’ять днів не молився, не мився, не їв. А тоді народив мене. Посадив на горище, обв’язав виноградовим листям, тицьнув люльку до рота й наказав мовчати, аби не дізнав хто про мене. Приходив дід раз на три дні дати поцукрованого овечого молока, аби росла дужою, молодого винограду, аби була красивою, та старого тютюну, аби в голові від світу паморочилося. Ніхто про мене не знав. Тому жила я в умовний спосіб.
Та навіть якби не породив мене старий, я би за сім років однаково прийшла в той дім, бо ж умисно зронила мене мати, хоча й з моєї згоди. Змалку я була метка й хапалася за все невидющими руками, дідо мене лаяв, бо могла згоріти, попалити руки і тому не могти писати. А він же посадив мене стежити за всіма й записувати. Тож я була кмітлива Гликера, мала одинадцять років, цмулила на горищі старі тютюни із зелених люльок, стежила за світом, якого не хотіла, і писала книгу мого непевного роду, бо так хотів дід Василь, бо до того була я ним народжена.

....

... На сідницях шерсть моя росла правильно — згори донизу і була теплою. Хвіст я знала який — веселий. Судячи з усього, грудьми була подібна до матері, а волоссям до батька — чорне й кучеряве, його заплітала в косу і тримала так, що хвіст собі вільно до неї загравав. У мене за спиною крутили любов.
***
Я виглядаю, як моя мама, як була дівкою. Маю одинадцять рочків, та мій дідо Василь каже, що я багато старша, як здаюся, і я так сама здогадалася. Я — юна. Я — Панна. Домова.

....

***
Мої дід Василь із бабою Параскевою прийшли в гори замолоду. Вони мусили спинитися перед Рікою надовго, бо чоловік дбав про переправу, бо ж води було забагато як на двох людей і двох коней. Тоді в жінки нагло почалися перейми. Василь Петрович прийняв до рук Соломію Василівну. Вона не плакала і була чиста, наче з води вийшла, а не з жінки. Чоловік подивився на дитину, а тоді — на Ріку. У воді плавали злинялі риби, вода була різна, мінлива.
— Я далі не піду. Ми житимемо тут, — постановив чоловік Василь.
Він висипав із холош каміння, що збирали його чоловікові ноги впродовж дев’яти місяців дороги й жінчиної вагітності. Прийняв його з землі. А тоді поволі почав брати до рук котунці, плювати на них і шпурляти чимдалі у воду. На сімдесят третьому він вирішив: досить. Сів на березі, поклав Параскевину голову на коліна, піддержував дитя, що смоктало жінчині повні груди, і почав рахувати хвилі на Ріці. Коли число їх сягнуло п’яти тисяч трьохсот двадцяти дев’яти, жінки поснули.
Василь витворив Виспу — місто на Ріці. Він взяв своїх жінок на руки (вони навіть не збудилися) і переніс до Виспи. Вони зачали там жити всі разом. Бо ж тоді, коли в горах все тільки починалося, все було просто: хати сіяли, та не жали; орали вулиці, та не викопували ріки. Просто. Бо ж мій дід Василь Петрович — Цар Камінний.
***
Дідо мій був дикий збирач, а баба — порядна садівниця. Василь Петрович ходив по горах, по лісах, по землях, по річках, по озерах і все збирав, все збирав. Все знало, коли він надійде, воно його не боялося, бо то ж на користь. Воно його поважало. А бабу все любило й любило, бо вона дбала, а не шукала, знала, а не шукала. Параскева Стефанівна плекала кожне зерня, вона саджала насіння в землю кожної нової весни і всі врожаї збирала власноруч. Василеві — збирачу — не було діла до порядних рослин, до порядного каміння, що вони росли за жінчиним велінням у жінчиній землі. Кожен мав своє до діла. Хто — гасати, хто — копати.
***
Це було дивно, що в моїх діда й бабці була лише одна дитина — моя мама Соломія. Однак згодом я довідалася, що інакше бути не могло, бо було би зле: моя бабця мала все однакові яйцеклітини, а дідо — все однакові спермії. Від їх злиття могли родитися все однакові діти. Коли Параскева завагітніла, вони пішли з міста родити дитину. Чоловік вирішив, що двох жінок йому цілком достатньо буде на житті. А Соломія все життя мріяла про брата.
***
Бо жінки, — думав собі потай тихо Василь, — то земля, що переходить у спадок за життя від чоловіка, який виплодив, до чоловіка, який має запліднити. Кожен дбає про її родючість, оберігає і оре, засіває й поливає. Але кожен, а не двоє. Аби родила. І так — у спадок. Одна жінка — два господарі. Жінка — господар. Життя — жінка.
....

***
Мій дід Василь Петрович знає силу-силенну всіляких речей. Він розказував (і показував на своїх великих малюнках) найбільших у світі тварин, він називав їх слонами. Дідо оповідав про їхню зморшкувату шкіру і довжелезні носи, казав, що слон може носом дотягнутися до хвоста і може носом пити воду, і митися так може слон, — оповідав мені дідо. Ого! — лиш казала я, але так дуже тихо-тихо. Слони такі завбільшки, як наш будинок. Якби хоч один ступив сюди, Ріка би стекла всередину землі, і ми ніколи би більше її не побачили. Але вони тут не живуть, бо рік не настачишся, нема тут для слонів їжі, вони вип’ють всю воду і однаково підуть із цих країв, тож який сенс в такому слонячому житті? — пояснював так розважливо Василь Петрович. Він розказував мені, що слони — як люди, вони так само народжують дітей, а діти так само ссуть своїх матерів: слоненята, як люденята, — я засміялася. А коли трохи підростають слонячі діти — на кілька днів — вони ходять за мамою всюди, носом тримаючи її за хвіст. І так може ходити ціла слоняча отара, один за одним, ніс у хвіст. І може бути один чабан у здоровецької слонячої отари, але він не ссатиме слонячих матерів, не робитиме по-слонячому здорових різних сирів, він оберігатиме дітей, які носами тримаються за хвости своїх матерів.
Так дідо мені розказував, а тоді цьомкнув у чоло та подався кудись собі, деінде він був відтоді, від кількох хвилин по тому, як закінчив оповідати мені, своїй онуці Гликері, про найбільших у світі тварин — слонів.
А я лежала собі та й думала: от у мене є хвіст, але маю не такий довгий ніс, як слонячий. Я п’ю ротом, їм ротом, не пускаю річки під землю і не виколисую дитинчат у величезних пласких вухах, згорнених люлькою. Але у мене є довгий хвіст. Тому, якби я була мамою, моє дитя обов’язково трималося б руками за мого хвоста, але у мене нема дітей, а у моєї мами нема ні хвоста, ні довгого носа, аби триматися за мене, а руки її смердять риб’ячим хутром. І взагалі, породив мене дідо, а мами я ніколи не ссала. Але однаково, — думала собі далі я, — я згодна терпіти той риб’ячий дух, аби лишень руки мамині були вільні й трималися б за мій хвіст, коли ми б ходили гуляти. І я би точно знала, що мама моя поряд і держить мене. І ми гуляємо собі, погулюємо. Але моя мама не знає, що у мене є хвіст, не знає вона і про ратиці, а ще у мене чудова шерсть і довгі коси, і вони любляться з хвостом, але там дітей бути не може. А шкода, хвостенята косовичі не мали би проблем із косами і хвостами, а просто би в’язалися у вузлики і була би така мережана родина волохатих.
Але я не про те. Я засинаю, думаючи про слонів, про хвости і про свою маму Соломію.
....