преса

Автор: Тетяна Трофименко
Видання: MediaPost, Інтернет-видання

Василь Кожелянко: чоловіча логіка речей

http://news.mediaport.info/ukr/culture/2008/11739.shtml
11.09.2008

Літо, що минуло, забрало життя багатьох талановитих людей. Одним із них був поет і письменник Василь Кожелянко, відомий перш за все своїми романами, котрі кваліфікують як “альтернативну історію” – спробу створення українського фентезі, де поразки українства в реальній дійсності компенсуються “віртуальним реваншем” (найвідоміший твір – “Дефіляда в Москві” (1997)). Однією з останніх книг Кожелянка стала збірка новел “Логіка речей”, центральний образ яких досить слабо “прописаний” у сучасній українській літературі, твореній здебільшого жінками і підлітками. Це чоловік :).

Утім, не слід сподіватися, що цей образ – такий собі український мачо чи благородний дон. Автор-чоловік пише про чоловіка зі знанням справи, так би мовити, “зсередини”. Тому персонажів усіх п’яти новел незалежно від їх віку та роду занять об’єднує щось спільне. Скажімо, вони жахливо зациклені на зовнішньому вигляді – власному і особливо інших чоловіків: “У закутку, скромно поклавши руки на коліна, сидів молодявий незнайомець. Віктор Колобко миттєво, з гіркотою для себе, відзначив, що незнайомець дуже модно і дорого вбраний – темно-зелений двобортний костюм із полиском, білосніжна сорочка, важкого шовку краватка з розмитим різнобарвним малюнком…” і т. д. (с. 99). За старанно випещеною зовнішністю, котра сторонньому оку може видаватися смішною, приховується невпевненість у собі – аж до драматичного розриву з дійсністю в новелі “Дезертир”, головний персонаж якої вважає себе героїчним командиром українських повстанців, насправді живучи пересічним, нічим не примітним життям.

Ще більш гротесковою виглядає постать згадуваного вище Віктора Колобка (новела “Нарцис”), описаного з винниченківською іронією “поміркованого та щирого” діяча районного Руху, чиї честолюбні задуми стати народним депутатом України розбиваються об новітню дійсність, де панує влада грошей молодявих модно і дорого вбраних незнайомців…

Власне, у кожній своїй іпостасі – закомплексованого неудачника чи відкинутого коханця – чоловік зі збірки “Логіка речей” постає перед читачем як свого роду біблійний “чоловік”, котрий шукає гармонії з собою, світом, Богом і не може знайти, бо його шлях лежить переважно через ілюзії. Найбільш знаково ця ситуація розкривається через образ пана Миколая (новела “Вино”) – “доктора наукового атеїзму”, котрий на схилку життя нібито виявляє бажання примиритися з Богом, “після того, як десятиліттями доводив, що Його не існує”, однак “його гординя, якої він не міг і не бажав здолати, не дозволяла розпростертися плазом перед Ним у пилюці, аби скоритися щиро” (с. 122). У даному випадку приреченими виявляються теоретичні побудови, навіть спроби написати науково-богословський трактат, поєднанні з упевненістю, що “примиритися з Богом не пізно й за мить до смерті. …Тож він устигне”. Невідворотність смерті приходить до персонажа у вигляді суто біблійної ями, прірви, безодні, чи то, за новелою, недокопаної криниці, у яку він потрапляє майже без надії на визволення.

Усвідомлення того, що “все не так”, як досі уявлялось, доходить не лише пан Микола наприкінці життєвого шляху. Своєрідну “рамку” збірки становлять новели про… нещасливе кохання – теж свого роду провалля, в котрому опиняються головні персонажі-чоловіки. Новели дуже подібні й обставинами, й характеристиками, й змальованою зі знанням справи психологією запою, й кінцевим висновком, з яким персонажам вдається видряпатись із глибини депресії. Ні, він не стосується “пізнання Бога” чи осягнення якоїсь вищої істини, а радше зрозуміння тієї “логіки речей”, про яку йдеться у назві і яка полягає в умінні осягнути незалежність і від речей, і від зовнішнього вигляду, і від кар’єрних успіхів, і сильних пристрастей – усього, що може зробити реальність нестерпною, якщо вчасно не змінити ставлення. “І якби тепер мене хтось запитав про щастя, – зізнається персонаж новели “Щастя”, – я відповів би: я багато хотів, я страждав через гроші, а взагалі не треба нічого хотіти, треба просто бути вільним і неголодним (ще любов, але це вже як вийде), йти життям і не згинатись – ось це воно й є!” (с. 159).

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій