що таке "кальварія"?преса
Автор: Василь КожелянкоВидання: Молодий буковинець, газета
КОМЕНТАР ТИЖНЯ ВІД ВАСИЛЯ КОЖЕЛЯНКА
http://www.molbuk.com/2007/04/12/komentar-tizhnja-vd-vasilja-kozheljanka.htmlЗа вмінням довго й цілеспрямовано дратувати своїх працедавців політичний клас України не має собі рівних. Слід нагадати, що працедавцем для влади і політики за Конституцією є народ, який наймає їх на роботу, а отже за потреби може й звільняти. Як адміністрація заводу – робітника, який не лише байдикує, прогулює, п’є на робочому місці, а й постійно гонить брак. Чи в цьому контексті указ президента про дострокові парламентські вибори є актом реалізації волі народу-працедавця, спрямованої на звільнення нездалих найманих працівників? Воно було б так, якби цей указ передбачав відставку цілого політичного класу, а не лише однієї його частини з програмуванням реваншу другої. Але «Указ подписан!», як сказав Єльцин Горбачову коли заборонив КПРС, і Україна, як 1991 року СРСР, опинилася у новій політичній реальності. У прямому сенсі за одним розчерком пера. Тож тепер, поки пес не жениться, тобто поки ще не ясно будуть вибори 27 травня чи ні, можна підбивати перші проміжні підсумки, підраховувати втрати і здобутки, роззиратися туди-сюди, доки ще є час.
Якщо абстрагуватися від можливих вигод і наявних поразок конкретних політико-економічних угруповань, можна виокремити два позитивні і три негативні моменти, що виникли внаслідок підписання згаданого указу.
Першим очевидним позитивом є те, що тріумфально-бульдозерний рух нинішньої парламентської більшості і уряду Януковича путінським курсом якщо не зупинено, то принаймні призупинено. Остаточне і безповоротне утвердження режиму «керованої демократії» (один вождь, одна партія, одна політика) відкладається. Хоча невідомо, чи надовго і чи за можливої зміни владної верхівки хода цим курсом не відновиться.
Другим позитивним стратегічно, але не тактично, моментом є те, що на загал така конфліктна ситуація сприяє розвиткові суспільних процесів, стимулює громадянську активність населення, оздоровлює політичний організм країни, посилюючи в ньому демократичний імунітет. Але це у перспективі, а наразі мусимо складати реєстр негативних наслідків ющенківського указу.
По-перше, на політичну кризу дуже нервово реагує економіка. Падають біржові індекси, зростають ціни на бензин, невідомо, що буде з валютним курсом… Але не це головне. Весь світ до вівторка завмирав в очікуванні, створять чи не створять Росія, Іран, Венесуела, Лівія, Катар та інші т. зв. «газовий ОПЕК». Поки що відклали до наступного року. Але якщо це все-таки станеться, Захід опиниться на енергетичному гачку у трьох своїх «любих друзів»: Путіна, Ахмадінеджада і Уго Чавеса. Україна як ключова енерготранзитна країна мала би невідкладно сформувати консолідовану відповідь на цей виклик. Але, бач, не до того.
По-друге, досі належно не актуалізована загроза розколу держави набуває предметних обрисів. Слідом за двома різнокольоровими майданами в Києві можуть з’явитися дві ЦВК, дві виконавчі вертикалі, а після виборів, у яких не візьмуть участі нинішні коаліціянти та половина областей, – і дві Верховні Ради. Урядів теж буде… хоча урядів може виникнути не два, а цілих три: один старий – Януковича, другий новий – Тимошенко і третій – президентський у статусі тимчасового і стабілізаційного під керівництвом Балоги або Яценюка. І якщо хтось із прихильників помаранчевого Майдану думає, що внаслідок розколу держави на її місці вникнуть європейська Україна (член НАТО і ЄС) та совковий ПіСУАР, то це не так. Якщо, не припусти Господи, таки станеться найгірше, то на цій території з’являться дві невизнані ПМР – Придніпровські малопривабливі республіки. З усіма витікаючими…
По-третє (щоправда, людей це стосується якнайменше), усі політики, від кого нині залежить доля України, поволі але неухильно перетворюються на політичних трупів. Це при тому, що як фізичним особам ми бажаємо їм здоров’я і сто років життя. Але вже на пенсії. Політичній.
Для виходу з глухого кута потрібно передусім дати відповідь на питання, сформульоване філософом Тарасом Возняком: «Чи бажаємо ми жити в Україні у її теперішніх кордонах?». За консолідованої позитивної відповіді з’являється можливість для пошуку шляхів долання кризи. Якщо, звичайно, ще до того не присунуть, як лякає колег нардеп-юрист Головатий, «танки Ющенка» і не роздушать усе.
