преса

Автор: Світлана Пиркало
Видання: BBC Україна

Ірен Роздобудько: відверта розмова

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/story/2006/01/060117_books_rozdobudko_sp.shtml
17 січня 2006 p.

Книжка "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері" Ірен Роздобудько бере участь в конкурсі "Аудиторія Бі-Бі-Сі обирає книжку року".

"Ірен Роздобудько "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері". Перший з двох романів книги читав до третьої ночі, поки не закінчив. Дуже динамічно і оптимістично! Другий - фактично філософська розвідка. Це класна СУЧАСНА українська література", - написав Микола, Київ.

Сама Ірен Роздобудько сказала Бі-Бі-Сі, що її цікавить психологічна проза та відверта розмова з читачем.

І. Роздобудько: Мене звуть Ірен Роздобудько, я народилася в такому шахтарському місті Донецьк, а скільки років?.. багато років. Але відчуваю я себе 25-річною.

Бі-Бі-Сі: Значить, будемо вважати, що вам 25 років. Ірен, скільки всього ви написали книжок і як вони називаються?

І. Роздобудько: Я вже сама збилася з рахунку... я в новому році вже закінчила писати дев'ятий роман. Якщо перелічити - це три детективи, "Мерці", "Ескорт у смерть", "Є лише спокій", далі - більш серйозні речі - "Ранковий прибиральник", "Шості двері", "Ґудзик", роман "12, або Виховання жінки в умовах, непридатних до життя" і "Зів'ялі квіти викидають".

Бі-Бі-Сі: Ірен, ваша кар'єра також пов'язана з текстами - ви працювали в багатьох журналах, я переконана, що жінки всієї України добре знають ваше ім'я. Як вам це поєднання? Ви вдома пишете, на роботі пишете... це не стомлює?

І. Роздобудько: Ви знаєте, це питання, яке мені першим справді ставлять усі, бо я маю купу роботи, редактури і верток, спілкування з іншими авторами... Я є головним редактором журналу "Караван історії"-Україна. І коли пишу - не знаю. Я як сороканіжка: починаю думати, коли я пишу, і заплутуюсь. Іноді виділяю собі час на роботі, іноді вдома, у вихідні, а взагалі я пишу у блокноті завжди. А потім переношу в комп'ютер. Я дуже люблю писати, без цього себе не уявляю і буду писати навіть якщо буду догори ногами на стелі, бо для мене це - ну, як дихати, скажімо так.

Бі-Бі-Сі: Вас цікавлять детективні сюжети? Чи ви схиляєтеся зараз більше до лірично-романтичних історій?

І. Роздобудько: Я починала з детективів із хитрою метою: п'ять років тому у нас, я вважаю, була незайнята ніша гостросюжетної масової літератури, і я зухвало вважала, що займу перша цю нішу і буду такою українською Александрою Марініною. Така була мета. А взагалі мені цікаво писати якісь серйозні психологічні речі, думати над психологічними проблемами і говорити зі своїм читачем відверто про те, що мене турбує, і про те, що, можливо, турбує їх.

Бі-Бі-Сі: В романі "Ранковий прибиральник" ви такі теми й підіймаєте - самотність, життя далеко від батьківщини... Розкажіть про цю книжку - "Він: ранковий прибиральник. Вона: шості двері". Як вона виникла?

І. Роздобудько: Книжку видало видавництво "Нора-друк", але це була моя мрія - надрукувати під однією обкладинкою чоловічий і жіночий роман. Таким чином зробити, щоб чоловік відповідав цій жінці, яка в другому романі. Мені хотілося б, щоб читачі зняли в своїй уяві кіно про те, що, можливо, вони зустрінуться. Хоча це абсолютно автономні романи. Перший роман - про чоловіка, який живе на Мальті, це українець, він працює ранковим прибиральником, йому вже нічого не цікаво, і як він, власне, потім повертається до себе через віртуальне кохання до своєї співвітчизниці.

Бі-Бі-Сі: Через книжку...

І. Роздобудько: Через книжку, яку він знаходить у номері, через речі, через цукерки, які він так само любив у дитинстві, через парфуми, які він колись подарував дівчинці, - тобто іде така згадка, така пам'ять у ньому визріває, і тому він вирішив повернутися.

Бі-Бі-Сі: У вас там дуже багато деталей мальтійського життя - ви написали цей роман, очевидно, невдовзі після візиту на Мальту?

І. Роздобудько: Так, я була на Мальті і була вражена цією країною, маленькою, компактною, у якій я навряд чи змогла б жити. Там з одного міста в інше можна перейти через дорогу. Дуже спокійна країна. Я уявила, якби я там жила, які у мене були б відчуття, я їх висловила в цьому романі.

Бі-Бі-Сі: Пані Ірен, якщо можна, зачитайте нам уривок із якого-небудь тексту.

І. Роздобудько: У мене у видавництві "Фоліо" вийшов роман "Ґудзик", який був призером Коронації Слова 2005. Уривок дуже тяжко вибрати, але тут так: американець, який забрав до себе жити українську дівчину, яка пережила тяжке кохання, він звертається до її чоловіка з такими словами.

"Ви маєте дивовижно вродливих жінок, ба більше, вони жадають вас і схиляються перед вами, вони намагаються стояти в тіні й подавати вам рушника, незважаючи на те, що страждають не менше. З материнських рук ви переходите до рук рук своїх наречених, лишаючись вічними дітьми... Я не міг кинути Енжі в такому світі! Я не хотів, щоби вона мала виправдовуватися перед вами... Ані тепер, ані потім...
... Я відправлю вам цього листа, зітру вашу адресу й одразу зміню свою. Коли Енжі повернеться з лікарні, вона не пам"ятатиме, що писала вам.
Я заберу її за кілька тижнів. Я знаю, що вона сяде в крісло на нашому балконі, я загорну її ноги пледом, і вона дивитеметься на океан... А я дивитимусь на її зворушливу тонку шийку і відчуватиму, що душа моя спокійна: я знайшов те, чого мені бракувало в цьому шаленому світі.
І останнє. Те, що написати найважче. Але я маю це вимовити, а ви маєте знати: ВОНА МЕНЕ НЕ ЛЮБИТЬ... Прощавайте!"