преса

Автор: Дмитро Шульга
Видання: «Весь Кировоград»

Ірен Роздобудько:

http://www.kirovograd.net/science_culture/2008/3/26/iren_rozdobudko_ce_u_mene_ye_vibir.htm

26 березня 2008 року

Ірен Роздобудько: “Це у мене є вибір, якою мовою писати, а талановитий режисер не може сидіти у красивій позі і чекати, доки держава дасть гроші на кіно!”
Ірен Роздобудько З Ірен Роздобудько ми зустрілися під час нещодавнього Міжнародного весняного книжкового ярмарку “Медвін”. Пані Ірен із захопленням розповіла, що на цей час вона трохи закинула письменництво та головредактування у “Каравані історій”, і зараз працює здебільшого над сценаріями.

Завершується робота над фільмом за її романом “Ґудзик”, а Ірен дописує кіносценарій за мотивами ще одного власного твору “Зів'ялі квіти викидають”. Про роботу для кіно та, зрештою, про можливі літературні новинки ми й розпиталися у Ірен Роздобудько.

- Пані Ірен, з чого починався Ваш шлях у загадковий світ вітчизняного кіно?

І.Роздобудько: Мої книжки знайшли продюсери. Я сама ніколи нікуди не пробивалася і нікого не просила. Книжки потрапили до продюсерів, мені подзвонили і запропонували зустрітися, щоб обговорити можливість написання сценарію. Я цим ніколи не займалася і не знала, як це робиться. Але я взяла книжки по кіномистецтву, у тому числі відомих американських авторів, і почала писати сценарій так, як треба.

- Вам все вдавалося з першого разу, чи певні сцени доводилося по кілька разів переписувати?

І.Роздобудько: Ми обговорювали, що до фільму увійде десь відсотків сорок від самої книги. Бо у “Ґудзику” відтворено 20 років життя, до того ж три сюжетні лінії – в односерійний фільм це важко все втулити. Тому ми з режисером думали, як повернути сюжет, щоб фільм вмістився у 90 хвилин. А у мене дуже хороший режисер – Володимир Тихий, відомий за фільмом “Мийники автомобілів”. Я спочатку з підозрою поставилася до нього, але потім зрозуміла, що ми дуже співпадаємо емоційно, що я так само захоплена кіно, як і він... незважаючи на те, що у нашій країні молочних чудес нам з Володею доведеться ходити під парасольками, бо на нас будуть плювати і закидати камінням, я хочу сказати, що фільм мені дуже сподобався. Стрічка знята талановито, талановитим режисером – вона не пласка, там працюють всі плани. Причому, що фільм знятий за 17 днів! І я дуже хочу, щоб усі, хто дивитиметься картину, зауважили, як за такий короткий термін все так красиво, так поетично, так майстерно знято. Коли моя дитина подивилася фільм, спитала мене: “Мамо, це все за 17 днів знято? Це геніально!”

- Ви активно втручалися у процес зйомок? Після опрацьованих книг з кіномистецтва не хотілося підказати режисеру, певні речі зробити по-іншому?

І.Роздобудько: Боже збав! Ніколи! По-перше, режисери не люблять, коли сценаристи присутні на майданчику. Але Володя запросив у перший день зйомок, щоб я знялася в одному з епізодів. А на другий день зйомок я прийшла через те, що мене попросили журналісти. Я подзвонила Володі, попрохала не ображатися. У будь-якому разі, він все зробив, як слід. Я не буду тягнути ковдру на себе, фільм – це робота режисера. А сценарист тільки старається, щоб цей продукт вийшов таким, щоб режисер зміг його зняти.

- Перед початком роботи режисер на налаштовував Вас, що треба зробити такий сценарій, як у тому або іншому фільмі? Орієнтував він Вас на певні зразки стрічок?

І.Роздобудько: Такого не було, але ми іноді говорили: “Пам'ятаєш, як у Бунюеля?” чи “Як там у Фелліні?” Володя сам все побачив і дуже гарно зняв. Мені подобається. І я цей фільм буду захищати, коли його будуть обпльовувати, говорити, скажімо, що це за українська картина під назвою “Пуговица”?! Я буду казати, що у мене є вибір – писати українською чи російською, а талановитий режисер, котрий хоче робити кіно, не може сидіти у красивій позі і чекати, доки держава дасть гроші на кіно і він буде знімати українською. Та попри російську мову все ж таки кіно вийшло українським: там є Київ і Хрещатик; там є українська мова і пісні, там є наша форма наших “ментів”...

- А взагалі, гіпотетично, хто ще з відомих режисерів, на Вашу думку, міг би якнайкраще екранізувати Ваші книги?

Ірен Роздобудько І.Роздобудько: Щодо “Ґудзика” – то я повністю задоволена Володею Тихим. Я б хотіла, щоб він продовжував знімати, і у нас є такі плани. А якщо говорити про якісь вже дуже сміливі плани, то я б хотіла екранізувати “Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя”. Навіть не знаю, хто б з режисерів міг за неї взятися.

- А самій не хотілося стати за камеру?

І.Роздобудько: Звичайно, я б дуже хотіла, але я розумію, що це страшно важка робота, якій треба вчитися, треба бачити, як поставити світло, камеру – то ціла наука!

- Будуть у фільмі “Пуговица” якісь несподіванки для тих, хто читав книгу?

І.Роздобудько: Звичайно, друга частина – то суцільна несподіванка. І, можливо ,якщо читачі вважали ,що фінал у роману “Ґудзик” печальний, то вони зрадіють і подякують режисеру, і мені так само, що фінал інший.

- Навіщо? Хепі-енд – то ознака банальної мелодрами?

І.Роздобудько: Не знаю, судити глядачу. Але там такий фінал ,що я плачу! Я думаю, що треба завжди давати надію глядачу. Це, в принципі, у жанрі мелодрами, але я б не сказала, що це мелодрама, це скоріше за все притча. А притча має завершуватись оптимістично, прощенням.

Ми все ж фільм вирішили назвати так само як і книжку, а в мене була ідея назвати його “Легенда про скелю прощань”. У книзі цього немає, але в екранізації буде Скеля прощань. Герої довго думали, що то скеля, до якої приходять обмануті закохані, а стара бабця сказала, що насправді ця скеля називається “Скелею прощень”. Така-от для мене вийшла притча про Скелю прощень.

- За кіносценарною роботою, чи залишається ще час для письменницької творчості? Чи довго чекати на нову книгу від Ірен Роздобудько?

І.Роздобудько: Я дуже довго пишу роман (уже 85 сторінок є) “Дві хвилини правди”. Щоразу звітую перед своїми видавцями з “Нори-друк”, що там, наприклад, сторінку написала. Бо пишу сценарій, не встигає, до того ж цей роман треба пережити. А от у квітні у “Фоліо” виходить нова повість “Все, що я хотіла сьогодні”. Можливо, я вперше скажу прямо, що цей твір для жінок з присутністю як завжди там чоловіка. Але якщо говорити так глобально, то це повість про домашнє емоційне насильство над жінками. Якщо психологи читатимуть цю книжку, то вони це обов'язково знайдуть.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031







230 авторів
351 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій