преса

Автор: Орися СОРОКА
Видання: Хрещатик, газета

Деспотія на чотирьох

22.04. 2008
http://www.kreschatic.kiev.ua/ru/3289/art/1208808634.html

Письменники полюбили тоталітаризм

Минулої суботи на сцені Молодого театру з ініціативи Польського інституту в Києві та Ґете-інституту відбулася інтернаціональна письменницька дискусія, присвячена тоталітаризмові як літературній темі. Міркуваннями з цього приводу з киянами встигли поділитися Віктор Єрофеєв, Юрій Андрухович, Войчех Кучок та Франц Годяк.

Ідея влаштувати в українській столиці цілком академічну письменницьку дискусію про тоталітаризм, залучивши до розмови літераторів з пострадянських країн, належить директорові Польського інституту в Києві Єжи Онуху. Звучить дико, а втім, спроба такого штибу насправді здійснюється у Києві чи не вперше (через брак серйозних книжкових ярмарків та літературних фестивалів, де зазвичай і мають відбуватися такі акції).

З тоталітаризму як політичного явища розмова доволі швидко перетекла у площину суто
приватну. І саме тут, хоча це й дивно, принципові розбіжності між учасниками зустрічі далися взнаки. Наймолодший з гостей поляк Войчех Кучок, автор роману про депресивний родинний світ (в українському перекладі цей твір має назву “Гівнюк”), атакував деспотію зі стилістичних позицій — за її цілковиту нездатність до самоіронії. Дещо скутий поруч із по-естрадному впевненими у собі Андруховичем та Єрофеєвим німець Франц Годяк говорив про тоталітаризм у категоріях семіотики — як про систему тотальної влади значень. Віктор Єрофеєв тримався донаукових і навіть дохристиянських поглядів на людину. Ця істота, на думку російського літератора, сама воліє підкорятися грубій силі. А Юрій Андрухович, як завжди, говорив тільки про себе, наочно задемонструвавши, що найбільшого узурпатора чужої волі кожен письменник носить у собі.