преса

Автор: Богдан Логвиненко
Видання: SUMNO?, Інтернет-видання та мережа блоґів

«Сон №9»: Дев’ять снів про Японію

22.04. 2008
http://sumno.com/content/view/2479/1/

Фіналіст «Букера» 2001 року, книжка «Сон №9» одного з найпопулярніших британських письменників Девіда Мітчела вперше перекладена на українську досі невідомим видавництвом «MSBrand», засновниками якого є власники львівської «Кальварії». Переклад Мітчела – справа рук, певно, найвідомішого в Україні перекладача Олекси Негребецького, відомого за перекладами «Альфа», «Тачок» тощо.

Усі події відбуваються в Японії. 18-річний головний герой Ейджі Міяке приїжджає до Токіо в пошуках батька, якого ніколи не бачив і через це вплутується в різні неприємні історії, а саме японське місто може перетворитися на заплутаний лабіринт, якщо Джон Леннон – єдина людина, якій ти довіряєш. Пошук-полювання розгортається на межі між реальним містом та свідомістю хлопця. У цьому світі герой зустрічається з мисливцями на внутрішні органи, нумізматами, начальниками станцій, домогосподарками та божевільними шеф-кухарями. Девід Мітчелл сплавлює минуле й теперішнє, втрачені і віднайдені надії в розповідь про юнака, котрий шукає батька. Кого він знайде замість нього?

«...Сниться, що всі на світі сплять і бачать сни. Сняться морозні візерунки на храмовому дзвоні. Сниться прозора вода, що крапає зі списа Ізанаґі, та алхімія, що перетворює ці краплі на землю, яку ми називаємо Японія. Сняться Плеяди, і летючі риби, і рябі яйці в гніздах. Сняться лусочки шкіри у рівчаках клавіатури...» - ці рядки можна сміливо назвати лейтмотивом усієї книжки, твору, в якому в порою психоделічних снах переплетені листи матері-алкоголічки Ейджі Міяке і щоденник людини-торпеди,

Критики часто порівнюють Мітчела із Муракамі, сам Девід зізнається, що Харукі – один із його найулюбленіших письменників, нічого спільного, крім дислокації, їх не об’єднує.

«Сон №9» написаний в стилі традиційного квесту. Це демонстративний урок для свідомості, що показує, як ми вільно проходимо незначущу межу, накреслену пунктиром між дійсністю і фантазією, справжнім життям і віртуальною реальністю. Подорож надрами Токіо містить безліч другорядних подій, на які тільки спершу звертаєш особливу увагу, які в цілому складають зображення сну, як після тривалого сну, прокинувшись, намагаємось згадати і зібрати усе, побачене у цілісний пазл, іноді химерний, подекуди смішний та безглуздий, він усе одно затягує і надто важко відірватися, чи то пак прокинутися?

Звісно, проживши усього рік у Токіо, і пишучи про це місто, Мітчел не може не зображати його атмосферу, таку незвичну для пересічного британця, і в нього це вдається блискуче: «Токіо іноді занадто близько. Немає віддалі й усе перебуває над головою – стоматологи, дитсадки, танцювальні класи. Навіть вулиці та тротуари стоять на затуманених ходулях.» В такому безпросвітному забарвленні Токіо постає не завжди. Уздовж шляху, він створює безліч чудових і нерівних персонажів, мешканців Токіо, унікальних місць, починаючи від секс-маркетів і готелів для любові кольору «рожевого мертвечиння», закінчуючи залою засідань, де за столами з червоного дерева Якуза планує свої операції.

«Сон №9» - це парад символів, їх можна не розуміти, але не побачити – неможливо. І порівнюючи другий за ліком твір «number9dream» із першим – «Ghostwritten», можна зауважти, що Мітчел відходить від белетристики, але від того твір не стає цікавішим, адже прийнято сприймати белетристику – як нудний жанр із затягнутими сюжетами, саме «Сон №9» більше підходить до цього визначення. Насиченість подіями і символами, усе одно не віднімають затягнутості сюжету.

Але Девід Мітчел зізнається, що не дає нічого урізати, ба навіть вносити деякі правки літредакторам, сміливо заявляючи, що у творах можуть бути і фактичні помилки, які читач може списати на художній домисл.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій