преса

Видання: «Інтернет-газета «Народний оглядач»

«Від 16 до 26»

http://observer.sd.org.ua/news.php?id=8855
Літературна презентація панєвропейської генерації в Україні. Нових авторів та їх твори можна віднести вже не тільки до сучасної української, а до нової генерації європейської літератури.

У середу, 15 лютого, «Кальварійські посиденьки в УНІАНі» перетворилися на презентацію нових цікавих авторів, книжки яких готуються до видання навесні та восени 2006 року.


Сьогодні практично в кожній Європейській країні з’явилась ціла генерація письменників-підлітків, чиї книжки одразу стають Європейськими бестселерами.

Україна тут - не виняток. І це радує... Особливо вирізняється (як в Україні так і в Європі) 1984 рік народження. Це ті, кому зараз 21 рік. Їх найбільше і вони найвідоміші. В Італії це Мелісса, у Франції - Анні Брасм, у Польщі - Мірослав Нагач, в Сербії - Анна Віковіч. А в Україні це Любко Дереш. Нещодавно ми відкрили для себе ще двох його ровесниць: Тетяна Винокурова-Садиченко та Ксеня Харченко.

Більше того, наразі в Україні маємо самодостатній пласт літератури усіх стилів, видів і жанрів, створеної молодими письменниками яким сьогодні від 16 до 26 років. Це діти, які народжувались упродовж десяти-дванадцяти років перед Незалежністю (з 1979 по 1991).
Цікаво, що це письменники одного покоління, які виросли у подібних умовах, але кожен з них інший, і пише по іншому і про інше. Всередині цього пласту літератури вже є і свої класики, свої модерністи і постмодерністи... Мабуть єдиною спільною рисою усіх творів цих авторів є поєднання реалістичного світу з іншим паралельним світом (це можуть бути сни, марення, психушка, інша вигадана автором реальність).

На нашу думку, це явище не є суто літературним. Це лише прояв більш глибинних процесів в суспільстві...

Цей літературний потік навіть змусив «Кальварію» відкрити нову книжкову серію, і це притому, що у видавництва вже є дві молодіжних серії-бібліотеки часопису «Четвер»... Якщо у перших двох серіях виходили твори таких письменників як Любко Дереш чи Мірослав Нагач, які чимось подібні бодай стилістично, то в нову серію потрапляють автори, які не подібні ані жанрово, ані тематично, ані стилістично: Тетяна Винокурова-Садиченко, Віктор Маліновський, Любомира Княжич, Галина Логінова, Ксеня Харченко, Галина Ткачук.

Навіть просто перелік назв книжок авторів цього покоління є цікавим: «Культ», «Поклоніння ящірці», «Жарт. Із життя психів», «Морок. Казочці про національний менталітет присвячується», «По той бік Пупця», «Архе», «Лютий», «prosa ursina», «Піщана ріка».

«Кальварійський» перелік нової літературної генерації
• Любко Дереш, 21 рік. Видано три книжки: «Культ», «Поклоніння ящірці», «Архе».
• Бенджамін Леберт, 23 роки. Готується до видання український переклад книжки «Crazy» (2006 рік).
• Нагач Мірослав, 21 рік. Український переклад книжки «Вісім чотири» вийшов 2005 року.
• Анні-Софі Брасм, 21 рік. Готується до видання український переклад книжки «Я дихаю» (2006 рік).
• Тетяна Винокурова-Садиченко, 21 рік. Готується до видання книжка «Жарт. Із життя психів» (2006 рік).
• Галина Логінова, 26 років. Готуються до видання книжки: «Червоне солодке сонце» і «Піщана ріка» (2006 рік).
• Ксеня Харченко, 21 рік. Готується до видання книжка «Історія Ксені Харченко» (2006 рік).
• Галина Ткачук, 20 років. Готується до видання книжка «Славка», яка включає повісті «Славка» і «Лютий», оповідки «prosa ursina» (2006 рік).
• Віктор Маліновський, 22 роки. Готується до видання книжка «По той бік Пупця» (2006 рік).
• Любомира Княжич, 26 років. Готується до видання книжка «Морок. Казочці про національний менталітет присвячується» (2006 рік).

Автори про себе

Тетяна Винокурова-Садиченко:
Тетяна Винокурова-Садиченко - дивне створіння, яке чомусь вважає себе генієм. Вона впевнена, що вже створила б декілька літературних шедеврів, якби була не такою ледачою. Дата народження: 15 жовтня 1984 року. Місце народження: відьомське місто Київ. Винокурова-Садиченко працює у страшенно таємній організації, що надає їй можливість створювати навколо себе ауру Джеймса Бонда. Вчиться у Поплавського. Мешкає у квартирі номер 13, де, за її словами, проживає ціле кодло привидів й інших подібних створінь з паралельних світів. У тій же квартирі мешкає кішка на ім'я Кішка. Кішка є співавтором Тетяни. Тетяні подобаються: гарні люди, гарні книги, гарні жарти. Тетяні не подобаються: погані люди і далі за текстом. Намагалася писати: у 12 років. Почала писати: у 16 років. Пише виключно під музичний супровід, що допомагає створювати потрібний настрій та атмосферу. Кожна книжка пишеться під конкретну мелодію або творчість конкретного музичного гурту (перевага надається року, панку, металу). Навряд чи писала б взагалі, якби не творчість гурту «Король і Шут».
Із алкогольних напоїв віддає перевагу червоним винам, безалкогольні вживає лише у випадку, коли це - кава. У вільний від роботи час тиняється Андріївським узвозом, спілкується зі свійськими привидами. Тримає у шафі гремліна, який вихованню не підлягає. Інші факти своєї біографії намагається не розголошувати, аби створити навколо власної персони таємничу атмосферу.

Галина Логінова:
Народилася 23 квітня 1979 року в с.м.т Калита, що на Київщині, де й прожила перші 17 років свого життя. 1996 року вступила на факультет української філології університету імені Тараса Шевченка, але за рік вирішила змінити місце навчання – вступила до Києво-Могилянської Академії, де обрала своїм фахом філософію. 2001 року стала лауреатом першої премії видавництва «Смолоскип» за повість «Піщана ріка». У липні 2000 та липні 2002 року стажувалася в Мадриді, завдяки стипендії від МЗС Королівства Іспанії. У 2003 році отримала ступінь магістра філософії Києво-Могилянської Академії, цього ж року вступила до аспірантури Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України (відділ соціальної філософії). Заміжня, маю доньку.

Ксеня Харченко:
Я народилася другого дня вересня 1984-го. Моя мама завжди казала, що любить осінь найбільше, бо вона дарує багато плодів. Через три роки листопад подарував їй ще й другу доньку. Я думаю, чи вона плавала влітку 1984-го, коли носила мене? чи не було їй важко? Але я ніколи би не наважилася того запитати, хіба сама колись то спізнаю. Мама завжди повторює, що такого капосного й вередливого дівчиська, як я, ще годі пошукати. Ото я собі росла, ходила у садочок, у три школи, ще на всякі танці, на різні малювання, в один університет, п’ятий рік якого оце саме триває. Писати я почала у 17 років. Мене до того спокусила любов. І так спокушали мене три різні любові (позавчора полічила). Інші – ні. І все дуже періодично й ритмово: потім я точно знаю, де закінчується одна, а починається інша. Може, часом трохи за котроюсь жалісливлюся. І так кожного разу я створюю те, чого мені особливо бракує, своє життя, я виписую свої бажання і думки, аби їх здихатися, аби вони втілилися, справдилися. Я пробую писати дуже точно, аби не дати моїм бажанням утілитися, як вони захочуть, а не так, як того хочу я. Але дивина: коли вони приходять, я їх не впізнаю. Вони мене дурять й перемагають. То я можу ходити і наштовхуватися на різних людей, бо ж дивлюся дуже в себе. А одного разу я ступила на один ескалатор, що піднімався, замість іншого, то мало не вбилася. Ось. І кожного разу я точно знаю, чого мені бракує, чого би дуже – як про мене – не завадило. А коли воно приходить і я його упізнаю, то здебільшого лякаюся й ховаюся. Отака історія.

Галина Ткачук:
Галина Ткачук народилася в серпні 1985-о року, і відтоді по черзі наставали її хороші і погані часи. І всі речі, котрі здавалися неймовірними, із нею сталися. Тож життя змінювалося щодня, кожним можливим способом. Галя Ткачук читає ті книжки, котрі її знаходять, дуже любить пісні, в яких є гарні вірші, і музику, в якій є привід для танцю.
Має всеукраїнські літературні відзнаки «Гранослов», «Смолоскип», «Молоде вино» і «Культреванш». Знає, що люди мають силу.