що таке "кальварія"?преса
Видання: «Поступ»Євгенія КОНОНЕНКО: Можливо, напишу про зраду...
http://postup.brama.com/usual.php?what=847922 березня 2003 р.
___________________________________________________________________________
Євгенія КОНОНЕНКО: Можливо, напишу про зраду, як прояв абсолютного гріха
-- Пані Євгенія, існує версія, що письменники пишуть не завдяки загадці таланту, натхнення чи навіть містифікацій, а пишуть собою. Як пишете Ви?
-- Гадаю, у творчості завжди присутній елемент ірраціонального, навіть у найраціональнішого митця. А щодо "писання собою", то кожен письменник вирішує, якою мірою в белетристиці втілюється його біографія. Я загалом за вигадку в літературі, але правдиву вигадку, коли вигадані люди живіші за реальних. Але це не головне. Головне, як на мене, різниця між хорошим і посереднім художнім текстом полягає в тому, що перший містить у тій чи іншій формі погляди автора, а другий -- його комплекси.
-- Які автори залишились для Вас найвидатнішими у тому розумінні, що на них тримається література (світова, українська)?
-- Тут є певний дуалізм у тому розумінні, що література тримається на одних авторах, а особисто мені хочеться перечитувати інших. Об'єктивно великі автори -- це ті, що вчасно зайняли відповідні ніші у світобудові. Мої улюблені автори це ті, що вчасно займав ніші мого особистого розвитку. Зараз, коли актуальної літератури дуже багато і коли дуже важко уникнути повторень і банальностей, можна сказати, що отими великими авторами, на яких і справді тримається світова література, є великі тексти, які припускають великі можливості римейку, але римейку на хорошому рівні. Кажуть, найуніверсальнішим текстом такого плану є "Дон Кіхот", а, як на мене, це "Фауст" Гете. Обидва згадані твори й самі є геніальними римейками (на жаль, не підібрала українського відповідника слову remake).
-- Що означають слова "бути письменником"?
-- Що означає "бути письменником"? Бути автором книжок, і не більше того. Немає специфічного письменницького способу мислення або способу життя. Яку б не вибудовувати теорію, спираючись на достатньо велику вибірку письменницьких біографій, завжди можна побудувати контртеорію, спираючись на іншу вибірку з іще більшим числом елементів.
-- Якщо широкий загал в Україні можна спровокувати читати, то як саме?
-- З одного боку, в світі читають усе менше й менше, а з іншого -- все-таки читають, і видавництво є все ще достатньо прибутковою справою. В Україні, як і в усьому пострадянському просторі, маси читають багато ще за радянською інерцією. Російські книжки розкуповують дуже добре, не зважаючи на високі ціни й низьку купівельну спроможність мас. Теперішня українська література -- це не радянська, читати яку можна було тільки за вироком суду й за наявністю суворого контролю з боку судових виконавців. Сьогодні в Украйні є цікаві письменники. То як же змусити маси читати й купувати українські книжки? Умілою й продуманою промоцією з урахуванням світового досвіду. Наприклад, згідно зі звітами Ради Європи, в Голландії відділи культур провідних газет просто зобов'язані висвітлювати книжкові новинки. В Італії такого закону нема, то й книжки там купують значно менше.
-- Кажуть, що жінки-письменниці, як правило, самотні. Це правда?
-- Жінки-письменниці бувають різні, зокрема й самотні. Щодо себе, то можу сказати, що зі своїми дітьми ніяк не можу відчути себе самотньою, а іноді дуже хочеться.
-- A все-таки, хто ті, які зраджують, і ті, кого зраджують?
-- Якщо в контексті назви мого роману, то ті, хто зраджують, і ті, кого зраджують, -- це все населення земної кулі. У моєму романі зрада все-таки є відносним поняттям. Можливо, колись з'явиться ЗРАДА-2, де буде спроба наблизитись до проявів зради як абсолютного страшного гріха.
-- За якими критеріями ви відрізняєте мистецтво від імітації в літературі, людях, просто в житті?
-- Імітоване й достеменне нерідко сплітаються, плутаються, зливаються еtс... Імітоване не завжди гірше за достеменне, іноді навпаки. Як вже трошки говорилося вище, прадавні міфічні сюжети (той самий Фауст) нерідко незграбні й моралізаторські. Коли їх багато разів переповіли, імітуючи попередній досвід, вони стають істотно кращими, глибшими, припускають безліч тлумачень. Щодо імітованих почуттів, то, якщо людина є хорошим актором, то імітовані почуття можуть виглядати кращими за незграбно висловлену щирість. З одного боку, це тяжко пережити, а з іншого... артистичне життя -- це дуже класно!
-- Насамкінець дозвольте, Євгеніє, кілька запитань, що виникли у мене після прочитання ваших книг. Перше: невже дійсно "є мужчини, які ридають під час оргазму"?
-- Нехай це буде моя таємниця!
-- Як виглядає і як поводиться "фатальний чоловік"?
-- Як завгодно виглядає, як завгодно поводиться. Це особливий дар, який не можна в собі розвинути.
-- "Повірю тільки неймовірному"...Чим Вас можна здивувати?
-- Безоднями падіння мене здивувати не можна, а висотам злету, коли це не імітація, завжди дивуюсь. На жаль, досить рідко маю таку нагоду.
-- Спробуйте описати свою найбожевільнішу фантазію.
-- Хочу написати художній текст англійською мовою від імені особи, яка, поневіряючись по світу, забула рідну мову, а ніякої не вивчила. Гадаю, це дуже актуально. Такими мовними засобами також можна висловити сильні почуття. А божевільна фантазія полягає в тому, щоб цей текст прозвучав у сучасній літературі і привернув до себе увагу.
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
Євгенія КОНОНЕНКО -- поетеса, прозаїк, перекладач
Народилася 17 лютого 1959 р. в Києві. Закінчила механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка (тепер -- Київський національний університет ім. Т.Шевченка) (1981) та французьку філологію Київського інституту іноземних мов (тепер -- Київський лінгвістичний університет) (1994). Працює науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. За переклад антології французького сонета стала лауреатом премії ім. М. Зерова (1993). Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Живе в Києві.
Євгенія Кононенко -- автор поетичної збірки "Вальс першого снігу" (К.: Спілка письменників України, 1997), книги оповідань "Колосальний сюжет" (К.: Т-во "Задруга", 1998), романів "Імітація" (Львів: Кальварія, 2001), "Зрада. ZRADA made in Ukraine" (Львів: Кальварія, 2002) та дитячої книги "Інфантазії: За мотивами поезій Клода Руа" (К.: Факт, 2001), повісті для нецілованих дівчат "Сестра" (Березіль. -- 1996. -- Ч.11-12), низки новел та багатьох перекладів. Прозові твори Євгенії перекладені англійською (From Three Worlds (1996: оповідання "Три світи", назва якого трансформувалася у назву антології), "Two Lands, New Visions" (1998: оповідання "Елегія про старість"), німецькою (Die K?rbisf?rstin (2000 оповідання "На ліву ногу", надруковане під назвою Ein verhexter Tag), французькою (оповідання "Три світи", надруковане під назвою Elegie Kievienne в часописі Diagonales - Est - Ouest, 1999) та хорватською (оповідання "Нові колготи", опубліковане у журналі "Коїо", 2000 -- Nr. 1) мовами. Євгенія Кононенко пише про сучасну жінку та проблеми і пише без зайвих прикрас, тому й оповідання видаються наче вихопленими з життєвого виру.
