преса

Автор: Петро Мацкевич
Видання: Кульбіт, «Інтернет-часопис сучасної культури

Аксіоми Франкфурту

http://www.culbit.com/index.phtml?d2=2&s=325&r=20&p=0

Аксіома перша: якщо видавець чи/або країна не представлені, або не достойно представлені на Франкфуртському книжковому ярмарку, це стає важливим індикатором, що з цим видавцем та/або країною краще не мати ніяких справ (передовсім бізнесових) у будь-яких сферах, а інвестувати в таку країну взагалі не можна.

Але відвідування корпусу №5 Франкфуртської виставки з року-в-рік залишає однакове враження: чудові колективні стенди Польщі, Угорщини, Словенії, Румунії, Чехії, Словаччини, Сербії та... «ніякі» стенди, за організацію яких відповідають державні службовці - Білорусь, Україна, Саудівська Аравія, Узбекистан...

Новинкою цьогорічного Франкфуртського книжкового ярмарку став колективний стенд Грузії. Ніколи до цьогорічного Франкфурту грузини не мали колективного стенду! Йду спілкуватись - давні контакти дозволяють отримати інформацію «з перших рук». Ніякого «велосипеду» грузини не вигадували. Схема, абсолютно традиційна, для того, щоб, і виглядати пристойно, і щоб була користь, як для держави, так і для видавничої справи.

Держава Грузія виділяє кошти (у цьому випадку - 60 тис. доларів США) недержавній організації - Асоціації грузинських видавців, яка кревно зацікавлена у якнайкращому представленні сучасної грузинської літератури у світі для достойного представлення Грузії на Франкфурті-2007. Одночасно з цим створюється фундація промоції сучасної грузинської літератури у світі, яка надаватиме гранти закордонним видавцям для перекладів, видання і промоції сучасної грузинської літератури...

Причому гроші на фундацію виділяються з державного бюджету і на цьому роль держави закінчується... Кому надавати гранти, в яких обсягах, і на підтримку чого вирішує знову ж таки недержавна організація - таж асоціація приватних видавців Грузії. У грузинів державних видавництв немає - вони давно зрозуміли, що наявність державних видавництв і друкарень є серйозною загрозою національним інтересам країни. А увесь вплив офіціозу на грузинський стенд на Франкфурті-2007 виявився лише у 15-ти хвилинній промові (з добрим німецьким перекладом) заступника міністра культури Грузії під час офіційного відкриття стенду.

Грузини просто скопіювали польський досвід. Різниця лише в тому, що у Польщі цією недержавною організацією, яка представляє Польщу на міжнародних виставках і надає гранти закордонним видавцям є недержавний (!!!) Інститут книжки у Кракові, та ще в тому, що поляки виділяють на ці програми значно більші суми (у 2006 році з держбюджету Польщі лише на грантові програми для закордонних видавців було надано більше 240 тисяч євро...).

Нажаль, в Україні у найближчі роки подібну ситуацію навіть неможливо собі уявити... Найбільш імовірний український варіант «закосити» під цивілізовану країну буде виглядати так: оголошується «тендер», під який створюється «кишенькова контора», яка цей тендер і виграє... Гроші поділено, а Україна у Франкфурті знову виглядає... як завжди.

Аксіома друга: немає потужнішого засобу подолання негативних стереотипів щодо країни у світі та створення її позитивного іміджу, як промоція власної сучасної культури (і передовсім літератури) - одним з потужних побічних ефектів цього є інвестиційна привабливість країни.
Але це мабуть не потрібно керівникам держави Україна... Бо і цього року найбільшим українським стендом у Франкфурті був стенд Державного комітету телебачення і радіомовлення України (50 квадратних метрів). Однак на цьому стенді були абсолютно безсистемно представлені лише окремі книжки, які видавці «зволили» надати Комітету... Мало того, що стенд не представляв сучасної літератури, про його існування на Франкфурті не згадано у жодному каталозі цієї виставки (?)...

Аксіома третя: промоція сучасної культури - це, передовсім, промоція її творців.

І саме тому, що сьогодні процес створення імені сучасного українського письменника у цивілізованому світі є довготривалим, «Кальварія», як і в попередні роки, була представлена у Франкфурті окремим стендом, і саме тому на цьогорічному Франкфурті у «Кальварії» було більше 50 зустрічей (домовленості про більшість із них було досягнуто за півроку до початку виставки) з видавцями з Австрії, Великої Британії, Іспанії, Ірландії, Італії, Каталонії, Німеччини, Норвегії, Росії, Словенії, США, Угорщини, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Швеції...

Звичайно, зусиллями одного, далеко не найбільшого видавництва з України (ми не видаємо книжок російською мовою і не беремо участі у підручниковій вакханалії) зробити це за короткий час не так просто. Але вже сьогодні, у тому й завдяки нашим зусиллям, більшість видавців з цивілізованих країн, вже не питає, що таке Україна і не дивується, що українська і російська мова - різні. А ще 2 роки тому, вже після Помаранчевої революції (!), питали передовсім це...

Тепер головною нашою проблемою є проблема знаходження кваліфікованих перекладачів з української на інші світові мови. От поляки, завдяки діяльності Інституту Книжки, фінансованого Польською державою, цю проблему вже практично вирішили. Невдовзі її вирішать і грузини... Нажаль, не українці...




Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій