преса

Видання: «Перший Національний» телеканал

«В гостях у «Життя триває» - Василь Шкляр»

http://www.1tv.com.ua/about/1tvnews/07/04/25/15/49.html
15:49 25 квiтня 2007

В гостях програми «Життя триває» побував «батько українського бестселера», відомий український письменник Василь Шкляр. Він поділився своїм баченням стану сучасної української літератури, творчими проблемами, відзначив талановитих колег.
Василь Шкляр - автор багатьох книжок, найвідоміші з яких ( «Ключ», «Елементал», «Кров кажана») перевидають практично щороку. Василь Шкляр є лауреатом цілої низки літературних премій, переможцем конкурсів «Коронація слова» та «Золотий бабай». У рамках свого скандального проекту «Адаптація класики» відредагував «Повію» Панаса Мирного, переклав забутого «Тараса Бульбу» Миколи Гоголя й видав свою версію «Декамерона». Нині Василь Шкляр — заступник голови Національної спілки письменників України.

- Чи є вічні теми в українській літературі для Вас? Кохання, любов…

- Для мене вічна тема - внутрішнє життя українця, його загострене відчуття власної особи саме в національному бутті. Зовні, якщо ви побачите, то дехто вважає, що це просто детективи, інші кажуть , що еротичні книжки, навіть бойовики. Я тільки вкладаю це в цікаву обгортку, читабельність, гострий сюжет, але насправді мене цікавлять глибші теми.

- Існує такий стереотип, що українець – це така людина, яка дбає тільки про свій город, свою хатинку, як поїсти сала, горілку і все…

- Є й такі герої, які постійно рефлектують, копаються в собі. Він завжди чимось ображений, в тому числі й життям. Я люблю сильного героя, українців, молодих людей з загостреним почуттям національної гордості.

- Іноземці, які потрапляють до Києва, не мають змоги придбати в достатній кількості українську літературу. Чому її так мало?

- Ви сказали про іноземців - я згадав, як приїздили до нас польські письменники, які пройшлися Хрещатиком, де жодної книгарні немає. Все це узурповано, викинуто в небуття. Коли вони побачили, що немає зовсім книгарень, вони запитали нас, а для кого ви пишете? Поки не буде принаймні вісімдесят книгарень на Хрещатику - це показник того, що просто немає для кого писати.

- Пане Василю, скажіть, будь ласка, хто ж все-таки із сучасних українських поетів, письменників залишиться в хрестоматії, кого люди читатимуть? Ну вас - це зрозуміло…

- Та звісно ж читають, хоча теж бувають періоди, коли не читається, як і не пишеться. Питання незручне. Ви хочете мене пересварити з усіма колегами – письменниками (сміється). Я почав би з найстарших. У нас є багато гарних письменників, які просто не вміють зробити собі рекламу, не хочуть і взагалі не можуть. Це, наприклад, Анатолій Дімаров. Багато письменників живе в провінції, на периферії: Віктор Міняйлов - у Білій Церкві, Микола Кравчук - у Тетіїві , Броніслав Грищук - у Хмельницьку, Анатолій Колісниченко - в Одесі. З молодших… я теж буду говорити по драбинці за віком: Марічка Матіас, ще Сергій Жадан. Єдине, що мені не подобається в молодих – це недбалість твору. Що таке письменник? Письменник - це власний стиль, власний голос. Ось тут я ставлю не знак оклику, а великий знак питання.

- В одному з інтерв’ю Ви казали, що Ви казково багата людина. Поясніть, будь ласка, що ви мали на увазі.

- Я розповідав тоді історію, що мій дід був на каторзі, і коли він повернувся звідти, то приніс цілі сувої грошей у мішку. Гроші були ще не розрізані, це були банкноти, так як їх друкують простирадлами. Коли всі люди йшли працювати в колгосп, в 20-х роках, тоді він розстеляв ці сувої в житі на городі, просушував, щоб їх цвіль не побила, і знову ховав. Я, звичайно, мав на увазі інше. Казкове багатство – це мій рід, те місце, де я народився - Холодний Яр, під горіхом. Відчуття життя – моє багатство.

- Не секрет, що у багатьох творчих людей бувають «творчі застої». Як Ви з них виходите?

- У мене вони справді бувають. Така іноді тривала стагнація… Я тоді просто розважаюся: рибалю, живу у лісі над річкою. А іноді вже так буває, що десь трохи служу. От зараз я працюю заступником голови Національної спілки письменників. Коли мені пишеться - найкращі моменти. Через це не проміняв би ніколи мою роботу письменника на жодну посаду аж до президентської.

Повтор програми «Життя триває» Ви можете побачити 25 квітня, о 02:25, на Першому Національному.

Валерія Хилько для прес-центру Першого Національного


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728







230 авторів
351 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій