преса

Автор: Марина ЗАЙДЕЛЬ
Видання: SUMNO?, Інтернет-видання та мережа блоґів

Рецензія на Євгенії Кононенко «Без Мужика»

http://www.sumno.com/modules.php?name=BezMuzhyka

Під обкладинкою книги „Без мужика” Євгенії Кононенко ховається три незалежні один від одного твори, які написані в різні проміжки часу та охоплюють самостійні часові простори.
Новела „Втрачені стіни” написана в 1994 році. Одразу помітно, що в ній залишились певні ознаки суміші модернізму та реалізму. На 20 сторінках новели зачеплені екзистанційні питання - смерть, істина, рівновага буття і небуття. Дружня компанія збирається святкувати день народження Романа, але на місяць раніше. Якийсь легкий поштовх ностальгії примушує пригадати дещо з юнацького життя Романа, деякі суверенні уривки. Це був звичайний похорон юності. Минають роки. Роману виповнюється 40, і після святкування в колі близьких людей, наступного ранку його знаходять мертвим: аварія внаслідок сп’яніння. Роман став жертвою обставин та забобонів, адже відомо, що за якимись старими стереотипами, чоловіки не повинні святкувати сорокаріччя. Ті самі старі спогади похорону юності збирають давніх друзів, розкиданих часом один від одного, на сорок днів по Роману. І в останній день свого блукання по землі, душа Романа знаходиться поряд з ними та слухає, як в пам‘ять про нього сумує гітара.
Повість „Ностальгія” за своїм сюжетом більше схожа на детективний роман. Дії відбуваються довкола історії таємничої загибелі подружжя Шуліків в 80ті роки. В сучасному Києві випадково опиняється Алекс - син Шуліків, - який більше ніж 20 років жив в Німеччині. Він дізнається, що у Лариси Лавриненко знаходиться якийсь згорток, що належав Миколі Шуліку. В цьому згортку був звичайний мотлох - старе плаття воєнних часів, маленький коврик, колода карт та дивна картина. І саме цей згорток став поштовхом до зародження кохання. Ларису цікавила таємниця загибелі Шуліків. Взявшись за її розкриття, вона таки знайшла відповідь, яка турбувала багатьох. Як виявилось, Алекса зовсім не цікавили події, які стали приводом смерті Шуліків, він просто шукав будь-які засоби аби провести більше часу з Ларисою. Пошуки були єдиним приводом зустрічатися знов і знов, не дивлячись на те, що Лариса мешкала в Києві, а Алекс в Німеччині. Доволі незвичним є те, що кохання охопила двох людей, які відмірюють п‘ятий десяток життя, за спинами яких, стоять болючі життєві спогади. „Це не любов, це ностальгія”, - пісня, яка переслідувала пригоди Алекса та Лариси в усіх барах та крамницях. І це не дивно, адже саме ностальгією за рідною землею, ностальгією за молодістю, ностальгією за коханою людиною, ностальгією за тим, що було і за тим, що не сталось насичені сторінки повісті, чи то роману, адже сюжет завертається ще в тоталітарні часи і охоплює сучасність. Гірка історія життя Шуліків - історія трикутника кохання-стала приводом до зародження нового кохання, зовсім чистого та світлого, яке заволоділо двома свідомими людьми наче підлітками.
Есей „Без мужика”(фрагменти „творчої” автобіографії) - це поєднання психологічних пошуків з феміністичною проблематикою. Кононенко намагається відкрити особливий жіночій простір, не ототожнює чоловічому, простір, який не обмежений стереотипами патріархальної традиції образу жінки. Відкриття здійснюється певною мірою в психологічній та емоційній сфері і пов‘язане воно з переглядом сформованих традицією ролей, які виконуються жінкою. Кононенко намагається заперечити традиційні стереотипи як репресивні і згубні для повноцінного розвитку жіночої особистості. Тут на перше місце виходить проблема самостійного вибору жінкою свого життєвого шляху, який продиктований матір‘ю, з метою уникнення повтору власних невдач в житті дитини. Автобіографічність, драматичність, інтонація сповіді використовувались Кононенко при написанні есей. Його навіть можна назвати сповіддю, адже легше сповідатись тому, кого не знаєш, з ким життя навряд зведе шляхи, сповідатись читачу та щось донести до нього, бо він буде читати та вірити в щирість. І хоч в кінці „Без мужика” Кононенко підкреслює, що цей есей не є сповіддю, бо сповідь передбачає покаяння. Вона називає це лише тим, що неможливо постійно ховати всередині, те, що вже так і рветься на волю зі схованок душі, рветься на папір задля консервування.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій