преса

Автор: Гліб УСПЕНСЬКИЙ
Видання: «Київська Русь»

США і страх перед непотрібністю

Книга VIII, 2006

Емманюель ТОДД. Після імперії. Есе про загнивання американської системи / Переклад з французької Зої Борисюк. – Л.: Кальварія, 2006, 188 с.

«Якщо нам доводиться застосовувати силу, то власне тому, що ми Америка. Ми – необхідна нація. Ми стоїмо високо. Ми далі прозираємо в майбутнє»
Мадлен Олбрайт

Спершу, коли я побачив підзаголовок «есе про загнивання американської системи» в назві книги «Після Імперії» Емманюеля Тодда, то іронічно усміхнувся й подумав, що це черговий піарний хід – із сотні тисяч інших у сучасній світовій гуманітаристиці – називати праці таким чином, щоб вони провокували скандал, епатували споживача й змушували його лізти за грошенятами до власної кишені для купівлі подібних видань. Але мушу зізнатися, що «попсова» назва далеко не адекватна ґрунтовному викладу й охопленню теми. Вона лише верифікує той комплекс проблем, які порушує британський автор французького походження, один із відомих сучасних дослідників соціально-економічних та етно-демографічних процесів у західних суспільствах Емманюель Тодд.
Аналіз сучасної Америки як геополітичного, соціально-економічного, ресурсномісткого, військово-дипломатичного etc феномену подається з позиції провідної ідеї книги – характеру й статусу гегемонії США в строкатій палітрі сучасного світу: світу після Другої світової, після «холодної» війни, після нового розподілу планетарного устрою, що відбувається нині в пострадянський час, світу локальних війн і «розсіяної» конфліктогенності» (антитерористична риторика й акції, «арабське питання», Близький Схід).
Автор аналізує причини й мотиви значної участі в подібних процесах США. Він відштовхується (чи розпочинає) від деконструювання основного провіденційного міфу Америки: особлива роль США у світовому порядку. Тодд, наче патологоанатом, береться за ключове й пікантне питання, яке – так і хочеться сказати «пошепки» – задають собі провідні американські інтелектуали, політологи, військові радники й дипломати, загалом ті, хто формують зовнішню політику Америки. Це питання – спрощено – можна сформулювати таким чином: що буде зі США, коли спаде їхня могутність і зросте, відтак, цивілізаційна непотрібність, а також що буде зі світом, якщо США перестане на нього впливати?
Нема потреби оглядати чи переказувати вагомі арґументи Тодда соціально-економічного чи демографічного характеру, аби показати, як помітно зменшилася в сучасному світі «функція» США після розвалу СРСР. Спершу хочу навести розгорнуту цитату автора. «Непотрібність Америки, – як стверджує британський дослідник, – одна з двох основоположних речей, що тривожить Вашингтон, і водночас один із ключів для розуміння міжнародної політики США. Формалізація цього нового страху керівництвом американської дипломатії найчастіше набувала форми зворотного твердження: в лютому 1998 р. Мадлен Олбрайт, державний секретар Білла Клінтона, намагаючись виправдати стрілянину ракетами по Іраку, назвала Сполучені Штати необхідною нацією... Якщо офіційне твердження про необхідність США прозвучало, то це означає, що питання про їх корисність для планети вже поставлено. Таким чином, урядовці начебто через обмовку проговорюють про занепокоєння аналітиків-стратеґів. Мадлен Олбрайт у вигляді заперечення висловила доктрину Бжезинського, яка відображає віддалене від центру, ізольоване становище Сполучених Штатів, що розташовані так далеко від такої населеної, такої завзятої Євразії, де ймовірно зосередиться історія втихомиреного світу».
По-перше, Тодд натякає на «державний страх» у США, по-друге, акцент щодо пріоритетності в прийнятті «планетарних рішень» туманно зміщує на терени «завзятої Євразії». Вочевидь, розуміючи важливу роль у долі теперішнього світу Євросоюзу, Росії й Китаю. Проте подібна думка є вкрай схематичною та «студентською», більш важливішим є твердження про процеси децентрування світу, в якому ми мешкаємо. Тодд ґрунтовно обізнаний із провідними інтелектуальними роботами американських учених, а їхні засадничі висновки проголошує якраз не гіпотетичними (як це загалом сприймає гуманітарний істеблішмент по обидва боки Атлантики), а реалістичними.
Сам факт розмови про «спад» значення США – незалежно від галузі чи предмета аналізу – він переносить у ранґ системної загрози для Америки. І в цьому аспекті британець не далекий від істини. На його думку, таких висновків дійшов у «Глобальній політекономії» Роберт Ґілпін, який відстежує слабкі сторони американської фінансово-економічної моделі; вона сама – за своєю суттю й філософією – несе фундаментальну загрозу для американського устрою «реґіоналізацією» планети. Ось як розвиває думку економіста Тодд: «...якщо Європа й Японія, кожна зі свого боку, організують зони впливу, американський центр світу виявиться непотрібним і спричинить усі ті труднощі, які за такої конфігурації можуть виникнути внаслідок переосмислення економічної ролі Сполучених Штатів». Тому слід зробити дуже важливе твердження: в суперечність із зовнішньою політикою США вступає не що інше як узвичаєний спосіб внутрішнього життя Америки. Через це у світової спільноти неодноразово викликає подив подібна «мутація» несумісного: американської демократії (як життя соціуму) й американської імперськості (міжнародна поведінка). Америка – це бублик і кийок, які ніколи не зустрічаються. Бублик для «своїх», а кийок – для «чужих». У контексті теми Тодд розглядає й пізні (публіцистичні) книги Ноама Хомського, в яких видатний філософ-лінґвіст виставляє вкрай аґресивний діагноз Америці: він переконаний, що вона веде класову боротьбу, але не проти людей, а проти «бідних» країн.
Тодд ретельно розглядає ще одну тему: есхатологія США. Він починає, звісно ж, з Фукуями. Нашумілу й модну доктрину Френсиса Фукуями про кінець історії (якщо ми опустимо аспект, пов’язаний із філософськими чи методологічними уявленнями про розуміння історії в США чи Європі, та геґельянськими витоками цієї доктрини) британець аналізує з позиції практичної політології. Закон Майкла Дойла, який покладено в основу кінця історії Фукуями і який стверджує, що війни між ліберальними, демократичними спільнотами є неможливими, на думку Тодда, є певною мірою «наївний». Ось його іронія: «Якщо до універсалізації ліберальної демократії (Фукуяма) додати неможливість війни між демократіями (Дойл), отримаємо планету в стані вічного миру... Друга світова, а потім і «холодна» війна» інституціоналізували... історичну функцію Америки. Але якщо тріумф демократії настане скрізь, то ми опинимося перед фінальним парадоксом: світ уже не потребуватиме Сполучених Штатів Америки як військової потуги, і їм доведеться змиритися з тим, що вони є лише демократичною, як і всі інші, країною». За дослідником, цим і мотивується вигадування США місій постійного порятунку світу: в роки Другої світової – від нацизму і японського мілітаризму, в часи «холодної війни» – від комуністичного лиха, а нині – проти «світового тероризму».
І нарешті про дурниці й нісенітниці. Я давно помітив, що найслабшим арґументом у статтях і книгах «західних» (британських, американських, французьких) дослідників є неадекватне розуміння Росії. Тодд, розмірковуючи про Росію, схематично повторює безліч дурниць, які плодили й плодять західні інтелектуали. Хоча й такі дурниці – в контексті головної теми – є несуттєвими. Приміром, ось це, з області фантастики: «Якщо Росія не потоне в анархії чи авторитаризмі, вона здатна стати чинником засадничої рівноваги, як сильна нація, котра не прагне до гегемонії й виражає егалітарний погляд на відносини між народами». Лише в одному реченні три нісенітниці: щодо можливості уникнення Росією авторитаризму, «не прагне до гегемонії» та вічна проблема Москви – «відносини між народами». Подібного в книзі є безліч: скажімо, про чеченське питання чи вкрай необхідну й симпатичну допомогу США Грузії. Я вкотре переконуюся, що «дуже локальні проблеми» Східної Європи та й цілого світу для багатьох західних дослідників є просто непомітними та необов’язковими. Тодд, не підозрюючи, у своєму викриванні схематизму й прямолінійності американського мислення, сам стає заручником і речником цього.
Однак загалом книга є досить ґрунтовним і багатоплановим дослідженням історії становлення, домінування та спаду ролі США у світовій політиці. Страх перед непотрібністю змушує Америку рухатися далі.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій