преса

Автор: Ольга Синицька
Видання: E-MOTION, Інтернет-видання

Любко Дереш «Поклоніння ящірці»

http://www.e-motion.com.ua/issue31/books/roof/Ljubko_Deresh_Pokloninnja.html

Навіть не віриться у те, що в Любка Дереша, як і в більшості з нас, одна голова, пара вух і очей, дві ноги та дві руки. Він у будь-якому випадку мав прилетіти до нас із Марсу чи з Сиріусу — кому там як більше подобається. Любко, напевно, був вигаданий та розроблений клятими прибульцями з метою міжгалактичної розвідки шляхом проникнення у середовище “цих кумедних” землян. Звичайні хлопці-юнідарування-молодіталанти не пишуть своїх книжок у шістнадцять і не видають у вісімнадцять. І не стають супермегапопулярними у двадцять. Прорахунки наших інопланетних друзів? Хоча навряд. Швидше за все, Любкові Батьковичу так нудно на нашій примітивно-приматній планеті, що від нудьги вселенської і почав він оформлювати свою міжпланетну ділову кореспонденцію за допомогою нехитрих літературних прийомчиків на хитрі літературні творива.
Спецміжгалактичний агент Дереш виконує свою місію на планеті Земля пречудово. І регулярно звітує своїм творцям за допомогою… Звісно, своїх книг. Не вірите? Зараз самі переконаєтесь. От, скажімо, хоча б “Поклоніння ящірці”. По-перше, назва сама по собі багатозначна. Яка така ящірка? Всім-бо відомо, що на території нашої країни навіть в останні божевільні роки ніяких таких релігій із прославлення та поклоніння ящіркам (чи будь-яким іншим плазунам) зафіксовано не було. Там ще, точно пам'ятаю, всередині такі рядки були: “Хто вибирає: ти чи ящірка? З'ясуй це на дозвіллі.” І до кого ж це тут Любко звертається? І “з'ясуй це на дозвіллі” — напевно ж команда одному із своїх творців щодо уточнення якихось там даних.
Йдемо далі. У книзі головного героя звуть Місько Крвавіч. Тут вже, мабуть, підозри виникають не тільки в мене… Хай буде так, мало там що? Хай буде Міськом. Але й цього авторові замало. От читайте: “Гладкий Хіппі та Дзвінка мої єдині справжні друзі. Ми брати й сестри в Андеґраунді.” Хтозна-що. Цілу годину копирсалася в Інтернеті, але жодного місця з такою топографічною назвою так і не знайшла. А що, як позапланетні зелені чоловічки так називають нашу з вами планету?
Ще одне цікаве спостереження — у книзі дуже багато посилань на усіляких відомих світових авторів. А, наскільки мені відомо, “Поклоніння ящірці” писане було у дуже вже юному віці. Ось де собака самі знаєте, що зробив. Відверто скажу — творчість Селінджера-Кастанеди-Морісона у такому віці мене не дуже чіпляла. Так от, що я надумала. Напевно, перш ніж довірити своєму агентові Любку Дерешу вивчення та звітування про свої спостереження за землянами з метою захопити планету зненацька, передбачливі космічні вороги позакачували до його оперативної пам'яті багато цікавої та важливої інформації. Аби той мав можливість підтримувати розмову із будь-яким землянином. А у юнака позасвідомо (чи позамікросхемно) ті всі знання просочуються інколи у листи (читай — твори), хоч він сам, напевно, того не помічає.
Ставлення Дереша до людської культури, звісно, зверхнє. Отим самим “Поклонінням” він бере, і мимохіть малює величезний знак питання на останній сторінці одного із “стовпів” світової літературної класики, як то “Злочин і кара” Достоєвського. До речі, одним із перших завдань з “тієї” галактики була ліквідація (в повному фізичному сенсі цього слова) тим самим Міськом хлопця на ім'я Фєдя Круговий. Місцеперебування і стан здоров'я останнього наразі уточнюються, але в книзі ви також можете знайти дуже цікаву інформацію стосовно розвитку цієї історії.
І поки шановний пан Дереш живиться місячним сяйвом, продовжує доповідати останні новини у міжгалактичний простір та працює над черговим шедевром, переконатись у правдивості вищенаведеної інформації можете на власні очі. Варто лиш пильно і прискіпливо прочитати “Поклоніння ящірці” від початку до кінця, і ви обов’язково також натрапите на сліди секретних повідомлень Любка Дереша.
Чи хоча б почитайте інтерв’ю із цим молодиком – будемо його так називати. Поки що.