що таке "кальварія"?преса
Автор: Юрій ЧОРНЕЙВидання: «Доба»
ХОТІВ БИ НАРОДИТИСЯ НЕ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
№5 (533), 1 лютого 2007 рокуhttp://www.doba.cv.ua/?file=news.php&num=533&s=4#pos
За перших 50 прожитих на цьому світі літ поет, письменник і журналіст Василь Кожелянко засвоїв просту річ: "якщо не можеш змінити об'єктивну реальність, то зміни своє ставлення до неї". А відтак десять років тому, полишивши писати вірші, заходився біля творення реальності альтернативної. Вже перша спроба на цій ниві, втілена у романі "Дефіляда в Москві", несподівано для нього самого зробила сорокарічного автора популярним. (Навіть в академічному середовищі Інституту слов'янознавства РАН, наукові працівники якого навіть не підозрювали, що в Україні існує така література, роман здійснив справжній фурор). І хоча сам Василь Кожелянко самокритично зауважує, що його перший прозовий твір з художньої точки зору був "небездоганним", кожний наступний роман так званого "дефілядного циклу" впевнено знаходив свого читача. Містично-політичний сюжет альтернативного "ЛжеNostradamusa" припав до вподоби дніпропетровським містикам, а описану в "Тероріумі" задовго до осені 2004 року революцію дехто взагалі кваліфікував як передчуття революції справжньої – Помаранчевої.
Проте приводом для чергової зустрічі Василя Кожелянка з поціновувачами його таланту став не відсвяткований щойно у січні ювілей, як стверджує сам ювіляр, – це особиста справа кожного, а вихід трьох нових книг письменника. До перевиданої "Дефіляди", окрім роману, який дав заголовок всій збірці – "Дефіляда в Москві", увійшли також романи "Конотоп" та "Людинець пана Бога". Пан Василь особливо тішиться з того, що ці тематично пов'язані між собою твори нарешті вийшли під однією обкладинкою. У другій збірці – "Логіка речей", до якої увійшли п'ять цілком реалістичних (майже без фантастики) за змістом новел, автор зробив спробу вирватися за межі жанру та усталеного образу творця альтернативних історій. І нарешті третьою новинкою від майстра, заради якої в муніципальній бібліотеці ім. Анатолія Добрянського зібралися гості, став роман з часів існування трипільської культури "Третє поле". Сам Василь Кожелянко жартує, що написаний ще 2003 року текст жодним чином не пов'язаний із захопленням трипільською цивілізацією чинного Президента України. І взагалі, коли йому вперше запропонували написати про Трипілля, він назвав цю ідею абсурдною. А відтак заходився вивчати наукові видання, поки тема не захопила його настільки, що у нього справді з'явився задум написати про людей, прототипи яких жили добрих п'ять тисяч років тому. "У прозі натхнення та ейфорія виникають лише тоді, коли виникає задум. А власне саме писання – технічна робота – тут треба часом виявити волю, що інколи так не хочеться робити", – прочинив трохи двері своєї творчої кухні Кожелянко.
Пасічник з діда-прадіда, який, за власним зізнанням, "поки що лише раз радикально міняв своє життя, коли після заводської практики перейшов у журналістику і літературу", неохоче говорить про свої творчі плани. Каже лише, що "прожити на одну літературу дуже важко", а сам він "намагатиметься зістрибнути з альтернативної історії". Робитиме це і далі в селі Кам'яна, де вже добудовує хату, бо "у селі зручно писати". Наприклад, тому, що тут є грубки, до яких інколи зручно вкинути вже наполовину написаний текст й почати все спочатку. Власне таке з письменником вже було. Щодо власної забобонності, то таким Кожелянка зробив... Віктор Янукович. Бо саме через запроваджений ще за часів його першого призову в уряд податок на книговидання не зміг вчасно побачити світ роман "Срібний павук", в якому йдеться про дорадянські й тоді ще європейські Чернівці. До слова, цей твір вже перекладено фінською, а наразі тривають переговори про його німецький та польський переклади. Права на видання романів так званого "дефілядного циклу" закупило російське видавництво "Восток-Запад".
Відповідаючи на запитання, що саме він хотів би змінити в своєму житті, Василь Кожелянко після паузи віджартувався: "народитися не українцем й не в сучасній Україні". А згодом, вже не так радісно додав: "ну що ви, я, звісно, пожартував, у Творця ще треба заслужити щастя бути українцем".
