преса

Автор: Микола СКИБА
Видання: Книжник Review, часопис

Медитації на тему

http://www.review.kiev.ua/arcr.shtm?id=910
Леонід КОНОНОВИЧ. Тема для медитації. — Л.: Кальварія, 272 с.(п)

"Часу в Глосарії не існує, як не існує його й для Господа; будучи знаряддям у Божій Руці, Глосарій містить у собі все, що було, є і буде коли—небудь у цьому грішному світі; дуже рідко буває так, що він дається нам у вигляді містичного об’явлення чи тих видінь, котрі бачить людина, яка опинилася перед лицем смерті" — цитує Леонід КОНОНОВИЧ середньовічного теолога й містика Тревірануса. Проте з головним героєм (він саме герой, а не персонаж) нового роману Кононовича — Юром, відбувся саме такий, рідкісний із точки зору Тревірануса випадок.



Юр дивом вижив після важкого поранення (контрактником воював на Балканах) й ось тепер невиліковно хворий повертається в рідне село, аби "повернути деякі борги". Він шукає зустрічі з тими, хто знищував його рід під час голодомору, із тим, хто зрадив його персонально й розлучив із коханою дівчиною. Ні, він не мститься їм у побутовому сенсі, але оскільки повертається з того світу, то поява ця справляє на візаві враження божої кари, неминучої відплати за гріхи молодості. Колізія майже за Олександром Дюма (тим паче й зрадник головного персонажа одружений на його коханій) — от тільки в’язень замку Іф у Кононовича не граф, а наш сучасник. "Пересічний українець", — як значиться в анотації від видавництва. Однак у читача є всі підстави сумніватися в цьому.

По—перше, і Юр, і його бабця Чакунка фактично позбавлені імен у звичному розумінні, вони — не стільки особистості, скільки певні архетипи, мітологеми (не дарма ж у своїх сновидіннях і переживаннях часом ідентифікує себе із загиблим дідом, за якого він мусить конче відплатити). По—друге, історія повернення Юра — це, фактично, містерія його повернення до таємного знання пращурів, яким володіла його бабця; це розповідь його втечі від історії, в яку його трагічно закинуто долею. Стосунки Юра з історією швидше можна збагнути в категоріях ініціації, ніж біографії. І Глосарій для Юра стає ключем порятунку.

До речі, саме історична матерія оповіди виявилася менш піддатливою, ніж світоглядна й екзистенційна. Тому епізоди, де автор наближається до історичних реалій: навчання Юра в школі, входини в царину літератури, студентські роки, стосунки з дисидентами, арешт, поневіряння, стосунки з ворогами роду — виходять у нього менш переконливими, пласкішими порівняно з описами містичних візій його героя.

Фактури людських характерів значно поступаються в Кононовича естетиці ландшафту: суха дереза, прихоплені першої памороззю чорні грудкуваті поля, повінь ночі за вікнами похиленої на один бік старезної сільської хати — пронизливі, цупкі на дотик замальовки напрочуд органічно доповнюють сюжет твору. Ці натурфілософські (і водночас — екзистенційні картинки) по суті є частиною його Глосарію (як на мене, тут є певні аналогії з Прохаськовим "Лексиконом"), за допомогою якого намагається збагнути причини Голодомору 1932—33 років в Україні і, водночас, заклясти ту чорну безодню ("Отхлань"), яка породила цю майже метафізичну трагедію.

Щоправда в тканині тексту в автора виникає колізія між раціональною (хай і спертою на психоаналітику, фройдизм) і мітологічною версіями того, що ж штовхало людей на нелюдські вчинки. Так само неприховано сперечаються в романі й дві моралі ставлення до винуватців тієї історичної трагедії українства. Хоча симпатії автора явно на боці нещадного ставлення до ворогів, проте герменевтична й етична відкритість роману вдихає новий зміст у тему села, яку сучасні літерати, здається, остаточно поховали, але вона виявилася такою ж живучою, як і герой Кононовича, який немов зійшов зі старосвітських ікон (святий Юрій, що перемагає змія).