преса

Автор: Євген ПОВЕТКІН
Видання: «Інтернет-журнал о культуре «Культурный тренажер»

Під червоним солодким сонцем Іспанії

Листопад 29, 2006 р., середа.
http://www.kut.org.ua/books_a0121.php

З нової книжки Галини Логінової можна дізнатися, як в тій країні вижити простій українській студентці, якій заборгували стипендію.

Наприкінці січня 2006 року на традиційних "Кальварійських посиденьках в УНІАНІ" журналістам уперше було оголошено про запланований на весну вихід книжки письменниці Галини Логінової "Червоне солодке сонце". Насправді не обійшлося без затримки, книжка замість весни побачила світ ранньої осені - на ХІІІ Міжнародному форумі видавців у Львові. Галина Логінова - не нове ім'я в українській літературі, вона перемогла 2001 року в конкурсі видавництва "Смолоскип" з книжкою "Піщана ріка", до складу якої ввійшли однойменна повість-притча й кілька оповідань. Наступного 2002 року в якості нагороди переможцеві вийшла книжка, й для автора цих рядків її читання свого часу стало першим знайомством не тільки з творчістю авторки, а з усім укрсучлітівським "молодняком".

Насправді "Червоне солодке сонце" - теж книжка не новенька, до свого читача, незважаючи на лауреатський статус авторки, їй довелося долати доволі тернистий шлях упродовж майже трьох років. В січневому номері альманаху "Молода Україна" за 2004 рік було опубліковано першу частину роману, після чого видання припинило свій вихід. Тобто до часу виходу книжки читачі могли почитати "Червоне солодке сонце" тільки до половини, гаряча дяка "Кальварії" за те, що багатообіцяючі слова "Далі буде" на інтернет-сторінці "Молодої України" таки справдилися.

Що цікаво - порівняння текстів у "Молодій Україні" і в книжці, представленій на цьогорічний Форум видавців "Кальварією", виявляє невеликі, проте, можна сказати, промовисті текстуальні розбіжності. Перш за все впадає в око, що в книжці зникла присвята: "Мамі, тату (спасибі, що ти не є таким, як батько головної героїні), сестрі й Сергію з любов'ю". Також у "книжковому" варіанті відсутній колоритний і, як на мене, важливий персонаж другого плану - Ба Аля, бабуся головної героїні. Вона являє інакший, зазвичай не властивий повсякденній свідомості погляд на життя та смерть і водночас - натяк на те, що Галлея Запорожець, головна героїня "Червоного солодкого сонця" - це немовби Татра з "Піщаної ріки", тільки вже не в дитячому, а в "перехідному між юністю й молодістю" віці. Загалом можна сказати, що варіант роману, виданий "Кальварією", став помітно "легшим".

На жаль, трохи псують загальне враження від книжки пропущені редакторські помилки. Мене, зокрема, прикро вразило те, що в тексті на двадцятій сторінці видання побіжно письменника Достоєвського, автора повісті "Униженные и оскорблённые" (знаєте такого?) чомусь названо Михайлом Федоровичем (?). Ближче до кінця, у тій частині, яка не була опублікована в "Молодій Україні", трохи набридло захоплення авторки фразеологізмом "спрямувала свої лілейні стопи" в значенні "пішла" (цікаво, "лілейні стопи" - що це, власне, означає?) при тому, що кожен студент української філології знає про 52 синоніми до дієслова "іти". Звертаюся до цих деталей тільки затим, щоб відзначити важливість праці редактора і що нею не варто нехтувати!

Тепер до власне "Червоного солодкого сонця". Не можна не помітити прагнення Галини Логінової якнайдалі відійти від стилю та тематики "Піщаної ріки" - друга книжка явно тяжіє до стандарту якісної масової сучасної літератури. Письменниця орієнтується на жанри молодіжного та жіночого роману, за основу вона бере автобіографічний матеріал - сама Галина, подібно до Ґаллеї, головної героїні "Червоного солодкого сонця", поїхала до Мадридського університету за стипендією уряду Королівства Іспанії, і викликана бюрократичними проблемами затримка виплати стипендії стосувалася її самої.

Замість умовних алегоричних побудов "Піщаної ріки" читач нової книжки отримає путівник і побутописання. І того, й другого дуже багато. Докладно описано і подорож до і з Мадрида автобусом, вулиці і площі, улюблені місця й кінотеатр, в якому Ґаллея передивляється світову кінокласику й навіть ринки, де вона накуповує продуктів, з яких варить борщ своїм товаришам по студентському пансіону. Так само детально описано, що героїня робить щодня, як бореться з безгрошів'ям та голодом, як здобуває нових друзів і бореться за чистоту ванної в своєму помешканні, як курить на балконі, споглядаючи захід сонця, як спішить до телефону, щоб почути голос коханого Макса з Києва, що здається таким далеким... Чимало уваги приділено її співмешканцям - колумбійцям Раулеві та Марселі, китайцеві Ке Хо Чінові, східному німцеві Робертові - так що створюється мультикультурне середовище, український внесок в тему нової багатокультурної Європи.



Галина Логінова
Докладне побутописання вкупі з путівником і спостереженнями за зовсім різними людьми - водночас і знахідка, і тягар для Галини Логінової. Знахідка - бо саме в побуті, в усіх його деталях і є драматизм долі її головної героїні, вияв її переконань і сили характеру, докладний опис - шанс читачеві відчути себе, що називається, "в її шкірі". Тягар - бо така розлога описовість неминуче шкодить композиційній стрункості, й настає момент, коли читач губить те, що ми назвемо перспективою долі Ґаллеї Запорожець.

Мимоволі постає питання - в ім'я чого героїня зносить усі випробування, інакше кажучи, якою була її справжня мотивація приїзду до Іспанії? Якщо з-за любові до науки, то чому так мало і так схематично говориться про предмет дослідження - способи філософського протесту проти тоталітаризму Франко (іспанського диктатора), адже для того, щоб розібратися в цьому, Ґаллея витратила куди більше часу й зусиль, ніж на так докладно описані побутові дрібниці?

Якщо бажання побачити світ, познайомитися з іншою країною, попрактикувати мову, потішитися з того, врешті, що, як справжній мандрівник, вмієш долати труднощі - то, як на мене, в оповіді надто мало справжньої романтики. Зрештою, якщо ця подорож потрібна головній героїні для самоствердження - так, скоріше всього, воно і є - то навіщо тоді вставні історії про іграшки і світи молодого бога Зоряна та про андрогінів?

Чогось все ж не вистачає, щоб встановити асоціативний зв'язок між ними й історією Галлеї Запорожець, і це "щось" - напевне, буттєва несталість, нестабільність головної героїні. Їй бракує того, що інколи називають старослов'янським словом "целомудрие", тобто цілісності віри, переконань і поведінки, навіть у дрібницях. Коли дійсно любиш свою кохану людину, не станеш вагатися, чи виходити за неї заміж, за цими ваганнями не мінятимеш постійно бачення своєї життєвої перспективи. Коли ти робиш заяву про свободу своєї особистості, то мусиш бути переконаним у справжній цінності тої свободи і не користатися з неї для того, щоб підтримувати залежність, конкретно у випадку Ґаллеї - залежність від цигарок.

Це - правда, правда, напевне, про все наше покоління, тому відображення її в "Червоному солодкому сонці" - дуже серйозний здобуток авторки. Втім, щоб висловити її, Галині Логіновій в певний момент забракло того, що професійні вокалісти називають "чіткістю артикуляцій" - виразності, ясності послання, що його несе собою твір. Але її, так би мовити, письменницький голос звучить гарно, читається твір цікаво й легко. Спробуйте!

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій