що таке "кальварія"?преса
Автор: Ігор СЮНДЮКОВВидання: День, газета
Доба імітації
№184, четвер, 11 жовтня 2001http://www.day.kiev.ua/66018/
Тому-то, можливо, публікація нового твору Євгенії Кононенко — роману «Імітація», підготовленого львівським видавництвом «Кальварія», має певні шанси стати подією у літературному житті України. Презентація роману, що відбулась у будинку Міжнародного фонду «Відродження», привернула увагу знаних письменників, критиків-літературознавців, видавничої еліти. Приємно, що думки виступаючих далеко не в усьому збігалися, отже, роман не залишає байдужим.
Був один момент, який викликав майже цілковиту згоду всіх присутніх: блискучим творчим успіхом Євгенії Кононенко є вже сама назва твору. Це — справді «потрапляння у десятку», бо, як зазначила молодий, але вже відомий літературознавець Світлана Матвієнко, «Імітація»,— звичайно, не просто назва: це слово, окрім концентрації в собі головної ідеї, одразу сходить і за жанр, і за спосіб написання, і... за виправдання, знімаючи будь- яку відповідальність за оригінальність. Разом із тим С.Матвієнко зауважила, що є кілька спірних речей у самій побудові роману: імітацією подекуди спекулюють, реалізмом деталей теж. Але ж немає, на думку рецензентки, ніякої імітації пошуку істини — є справжній пошук, справжній трагізм, і це — вищий комплімент автору. Інший рецензент, відомий вчений і письменник, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха, заявив, що, на його думку, Євгенія Кононенко взагалі чи не єдиний цікавий, помітний київський автор в україномовній літературі сьогодення, і саме їй вдалося створити дуже сучасний, читабельний український роман. І хоча є певні проблеми у співвідношенні конкретики сюжету та філософських узагальнень (а Є.Кононенко, за власним зізнанням, має схильність до читання філософських творів) — успіх автора, на думку М.Стріхи — причому до цієї оцінки приєднався і присутній на презентації Андрій Курков, письменник, знаний в Європі, — є безперечним.
Гра інтелекту... Імітація... Чи завжди ми розуміємо, які жахливі явища інколи криються за цими словами? Імітація духовності, демократії, незалежності може бути фатальною Бо це — штучність, антитворчість, вторинність. Ось приклад з найвеличнішої, мабуть, інтелектуальної гри — шахів. У 1933 р. геніальний Капабланка грав білими з посереднім американським майстром. Той старанно копіював (імітував) всі його ходи, але дуже швидко... отримав мат. Як би у ролі цього невдахи не опинитися всім сучасним імітаторам — з усіма катастрофічними наслідками. Бо граємо ж не з Капабланкою — з самим життям!
