преса
Автор: Євгенія КононенкоВидання: Без цензури, газета
Вампірчик з Європи
№ 43 (188), 26 жовтня 2006http://www.bezcenzury.com.ua/ua/archive/8184/culture/8233.html
Ренате Вельш
«Вампірятко»
З німецької переклала Ольга Сидор
Львів, «Кальварія», 2006
Австрійській письменниці Ренате Вельш славу за межами її країни приніс роман «Дружина Моцарта», який мав досить багато читачів. Майже всіх зворушила сумна доля дружини генія. І от в українському перекладі з’явилося «Вампірятко» – зовсім інший жанр! Це лише підтверджує непересічний дар письменниці. Обидва романи об’єднує хіба що жінка, яка перебуває в центрі всіх подій. У першому – елегійна й мила Констанція Моцарт, у другому – весела пані Ліцці, котра дуже не хоче старіти. І в кожній, певно, щось є від особистості авторки...
Але наразі йдеться про «Вампірятко», видане «Кальварією». Зворушливе створіннячко випадково потрапило в оселю пані Ліцці й стало її ліпшим другом. Адже справа в тому, що воно, попри грізну назву, смокче з людей не кров, а... жовч! І люди вмить стають добрішими, оскільки матеріальний, себто біохімічний носій людської люті нейтралізується... Певне, на ринку дитячої літератури давно не було такого зворушливого тексту. І, можливо, Ренате Вельш, так само, як, зрештою, і Мішелю Уельбеку, можна закинути певний фізіологізм у вирішенні серйозних проблем – згадаймо фінал «Елементарних частинок», де головний персонаж винаходить також біохімічне розв’язання проблеми відсутності любові між людьми. Тобто пропонує таке ж рішення, як і «Вампірятко» Ренате Вельш. Але все одно відрадно, що інтелектуали Європи почали замислюватися над проблемою відсутності добрих почуттів у громадян Старого Світу й надміру лихих почуттів у них же...
Кожен, хто прочитає «Вампірятко», матиме дуже позитивний досвід зустрічі із сучасною казкою, головною ознакою якої є присутність фантастичних героїв у реальному світі з усіма його невблаганними атрибутами. «Постать» Вампірятка (якщо до цього крихітного створіння можна вжити масштабне поняття «постать») контактує з дуже реальними й не завжди симпатичними людьми. Але йому під захистом милої пані Ліцці вдається бодай трохи поліпшити цей недобрий жовчний світ. Це казкове створіння, певно, утілює заповідну мрію самої авторки: а хоч би з’явився якийсь вампірчик, який відсмоктав би вашу жовч!
І ще одна думка, яка виникає по прочитанні «Вампірятка». На українській книжковий ринок прийшло кілька перекладних дитячих книжок, що мають успіх на підлітковому книжковому ринку Європи, і прийшли вони дуже вчасно. Досить згадати книжку, до речі, також австріячки, Корнелії Функе «Король злодіїв», яку видала київська «Школа», чи одіозного «Гаррі Поттера», теж написаного в жанрі сучасної казки. Дуже добре, що всі ці книжки мають гарний переклад українською. Але шкода, що немає відповідних оригінальних українських текстів. Адже наші вітчизняні реалії пропонують безліч сюжетів для модерних казок.