преса

Автор: Серафіма Василькова
Видання: Кульбіт, «Інтернет-часопис сучасної культури

Одинадцять з половиною запитань до Любка Дереша

http://www.culbit.com/index.phtml?d2=2&s=13&p=0&r=7


Любко Дереш належить до того невеличкого, якщо не кола, то квадрату сучасних українських письменників, знаних-шанованих як вдома, так і на чужині. Його твори видані в Німеччині та Польщі, готуються видання італійською та сербською мовами, досягнуто попередніх домовленостей про видання фінською, голландською та іспанською. Літературна траекторія Любка Дереша яскрава і зухвала, та, якби українським письменникам вручали премію читацьких симпатій "за доброзичливість і гречність", безперечно, він був би серед номінантів.

1. На які банальні запитання Вам доводиться часто відповідати?

- Я не можу сказати, що це банально, це ніби природньо - знати людей. Але часто питають про таке:

- звідки Ви черпаєте натхнення?

- коли Ви вперше почали писати?

- коли Ви зрозуміли, що Ви будете письменником?

- що Ви хочете сказати своїми творами?

- наскільки автобіографічними є Ваші твори?

- про матюки: чи вживаєте Ви матюки, навіщо Ви вживаєте їх і чи не хочете Ви припинити це діло?

2. Ваша улюблена дитяча книжка?

- Можливо, не дитяча, але є така хороша книга - "Дванадцять стільців". Тобто, книжки про Остапа Бендера - "Дванадцять стільців" і "Золоте теля". Це таке, що знаю - воно мені не надоїсть за три чи за п'ять років перечитати знов.

3. Чим Вас може здивувати людина? От бачите людину - і розумієте, що така дивна, як НЛО?

- Оце чесно треба, щоб людина ознаки інопланетності виявляла. Є такі люди, в яких на лиці написано - що вони не з тої планети. Вони так само і говорять - говорять одне, а їх вигляд виражає зовсім інше. Їхні реакції непередбачувані. Мабуть, коли я не можу спрогнозувати людину, тоді вона цікава і дивна, дивна в хорошому значенні.

4. Якби Ви були ресторатором, то яку б ресторацію відкрили?

- Залежно я б її відкривав для грошей чи як?
- А як Ви бажаєте...
- Японська ресторація.
- А де?
- Десь напевне на Західній Україні. Травив би галицький менталітет японською кухнею.

5. Дві речі, думка про які Вас заспокоює?

- Це звучить майже як цитата з пісні Бориса Гребінщикова... Там є "дві речі, які нас хвилюють. Перше, що ми гірші, ніж можем, а друге - це те, що все в надійних руках". Це відчуття, що все ніби так, як має бути, і не інакше, і не потрібно вимагати від світу... (світова таємниця була збережена завдяки технічним вибрикам. - Кульбіт.)

6. Чи існує людина, автограф якої Ви хотіли б отримати?

- Харукі Муракамі, якщо вже придумати.

7. А Ви колись в своєму житті брали автографи?

- Ні, я якось не встиг дорости до цього, як уже... (тут, здається, таємниць немає, але техніка все одно скористалась правом вето. - Кульбіт.)

8. Раритетне запитання. Коли останнього разу Ви їздили на трамваї?

- Напевне, це минулого року було у Львові. Чому минулого року - тому, що тепер я звик по Львову пішки ходити. Там двадцять хвилин достатньо, щоб дійти в будь-яку точку, яка в центрі знаходиться. А за центром трамваї майже не ходять.

9. Ваш ідеальний співрозмовник - це...?

- Це - людина з якою мені зручно помовчати.

10. Все ж таки мені доведеться не мовчати, а задавати наступне запитання. Якби Вам довелось вийти на демонстрацію, плакат з яким написом Ви б погодились нести?

- Загадково. Я собі зразу згадав анекдот про чукчу, який ніс плакат "Мир. Труд. Май. Июнь. Июль. Август. Сентябрь..." Ні, це би щось таке було... Мені колись товариш подарував два плакати... А він такий абсурдист. На одному написано (це такий, щоб втикати в газон) - "Траву отравлено", а на другому: "Обережно! Квіти при вимкненні їх з електромережі - гинуть".

11. Чи є у Вас домашня тварина?

- Є, це собака.


11 1/2. А який її девіз?

- "Залишимо сором людям".

Місце дислокації: Київ, Інститут журналістики, презентація четвертого опублікованого роману Любка Дереша "Намір!".

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій