преса

Автор: Євгенія Кононенко
Видання: Без цензури, газета

Куди направду приходить Бог

http://www.bezcenzury.com.ua/ua/archive/7409/culture/7460.html
3 серпня 2006

Ерік-Емманюєль Шмітт. «Оскар і рожева пані». Із французької переклала Олена Борисюк. «Кальварія», 2006
Сьогодні, коли написано безліч книжок, письменникові, який має намір написати ще одну, треба дуже добре подумати, як саме боротися за читача, чим привернути, чим спокусити його. Чи змусити його вкотре вжахнутись, який страшний, цинічний і безбожний наш світ. Чи, навпаки, загострити увагу читача на зворушливих моментах буття й на тому, що Бог все-таки є. Якщо один із найзнаменитіших французьких письменників Мішель Уельбек плідно розробляє перший напрямок, то не менш славетний і не менш відомий у світі французький автор Ерік-Емманюєль Шмітт так само плідно розробляє другий. Приклад тому – його маленька, проте вкрай зворушлива повість «Оскар і рожева пані», яку щойно видала «Кальварія».
Дія відбувається в клініці для дітей, які хворіють на лейкемію. Деяких дітей рятують від страшної недуги, деяких врятувати не вдається. Це прокол у такому комфортному, такому передбачуваному світі споживання. Саме в такому стані опиняється десятирічний хлопчик Оскар. Він облисів від жахливих процедур, які не допомогли, і до нього прийшла передчасна мудрість дитини, яка помирає. А стара жінка з персоналу лікарні в рожевій уніформі (рожева пані, «бабця-ружа») активізує всю свою винахідливість, дотепність і доброту, щоб полегшити хлопчикові його останні дні. І зрештою, допомагає йому знайти дорогу до Бога. Не того, з недільної школи, куди цілком слушно батьки своїх дітей більше не водять. А того, який має бути в кожній душі.
Західна белетристика, вечерпавши весь свій арсенал літературних засобів і прийомів, укотре звертається до образів дітей. Мовляв, тільки в душах дітей живе Бог. Сьогодні у завалених іграшками й солодощами дітей світу споживання Бога вже нема. Та й самі західні діти перетворилися на розрекламовані предмети споживання. Шмітт уточнив жорстокий вимір сучасного світу: Бог живе тільки в очах дитини, яка помирає. Декілька передсмертних днів, які разом із малюком Оскаром проживає читач, – це зона кричущої правди, коли брехня не проходить, коли відверто можна говорити про мужність і слабодухість, про кохання до жінки, про нелюбов до батьків. І, звичайно ж, про Бога...
До сказаного лишається додати, що цю зворушливу історію не лише перекладено безліччю світових мов, а й у багатьох країнах світу театралізовано. Історія про «стару рожеву пані» та мудрого лисого хлопчика зволожує очі в темряві багатьох глядацьких залів. Свідки кажуть, незабутнє враження справляє цей спектакль на одній із московських сцен, де «рожеву пані» грає Аліса Фрейндліх. Отже, французький письменник таки намацав слабке місце в душах сучасних читачів і глядачів, свідченням чого є великий успіх «Оскара і рожевої пані».