преса

Автор: Тетяна Садиченко
Видання: UaToday.net, Інтернет-видання

Пятирічний подих за Булгаковим

06-03.2006
http://uatoday.net/rus/article/cultura/47231

Найвідоміший твір М. Булгакова "Майстер і Маргарита" перекладали багатьма мовами світу. Та переклад українською мовою Юрія Некрутенка, презентований видавництвом "Кальварія" є прецедентом. І у галузі літератури, і у галузі науки.



Юрій Некрутенко – науковець-ентомолог, сам себе називає "комахознавцем". До цього часу художньою літературою не займався. Писав наукові праці (остання – книга "Денні метелики України"), перекладав українською іноземні праці, остання – "Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури". Пан Некрутенко вільно володіє російською, англійською та польською мовами, перекладає з німецької, французької, італійської, іспанської, португальської та з більшості слов‘янських мов.



Переклад "Майстра і Маргарити", як запевнює перекладач, було створено на одному подихові, що тривав п‘ять років. Більш того, пан Юрій не лише переклав твір, він ретельно дослідив його і створив Екзегезу до нього, тобто, фотографічні коментарі (історія, персоналії, побут, топографія), створені за допомогою безпосереднього звернення до первинних оригінальних джерел, які дозволяють пересічному читачеві зрозуміти більшість “шифрів”, закладених у твір Булгаковим.



У передмові до тексту, що має назву "Нотатки небіжчикові (Упровід перекладача)", пан Юрій розповідає, яким чином виникла ідея перекладу твору і літературного дослідження. Якось, читаючи "Майстра і Маргариту", Юрій Некрутенко раптово зрозумів, що подумки сприймає його українською мовою. На думку пана Юрія це сталося від того, що за російським письмом стоїть київське думання, і що саме київська, українська мова є властивою мовою тексту. Адже, Михайло Афанасьєвич Булгаков був киянином. "Киянином неможливо припинити бути", - каже пан Некрутенко, - "так само, як киянином і неможливо стати".



Пан Юрій переклав роман дуже близько до тексту, бо хотів зберегти його звучання, його дух. Хотів щоб текст "струменів", звучав, як струмінь, звучав, як звучить в оригіналі. Перевірив, чи досяг він цієї мети перекладач за допомогою українського радіо. Три рази по 20 хвилин по радіо зачитували відтинки перекладу з першого розділу. Текст перекладу дійсно залишив у собі дух і звучання оригіналу.



Написаний текст у правописі 1928 року, тому що, на думку Юрія Некрутенка, саме це написання повною мірою відповідає часові створення й духові твору.



Роблячи свій переклад, автор продивився переклади "Майстра..." німецькою, англійською, американською, французькою мовами – він цікавився тим, як люди описують події твору іншими мовами, як сприймають певні моменти, які синоніми підбирають. Переклад було здійснено з інтегруванням майже всіх першодрукованих (безпосередньо за рукописами) текстів та наведенням найголовніших текстових розбіжностей.



Створивши переклад, Юрій Некрутенко взявся безпосередньо за Екзегезу. Під час написання автор використовував першоджерела з бібліотек Москви, Санкт-Петербурга, Берліна, Дрездена, Брюсселя, Амстердама Турина, Чикаго, всі коментарі до тексту, що існують. Це літературне дослідження вже назвали унікальним, а пані Кіра Пітоєва – заступник директора музею М. Булгакова – наголосила, що майстрові скоріш за все сподобався б цей експеримент, що Екзегеза до роману це "вражаючий прецедент", який допоможе пересічному читачеві зрозуміти кращий роман Булгакова.



Головний редактор видавництва "Кальварія" Петро Мацкевич пообіцяв, що "Екзегеза Юрія Некрутенка" вийде до наступної Вальпуржиної ночі (останній день квітня). Щодо самого перекладу – точна дата виходу не буде відомою, поки видавництво не з‘ясує ситуацію із авторськими правами. А поки що видавництво презентувало лише декілька уривків з коментарів пана Юрія. Наведу декілька з них:



140. Професор чорної магії Волянд – Волянд (нім. Voland) – німецька назва диявола (правильна вимова: Фолянд; див. прим. 22, 212). Образ Волянда великою мірою задиханий персонажем трагедії Гете "Фауст" Мефістофелем, саме так високопоставлений чорт Мефістофель іменує себе у сцені вальпурженої ночі, кидаючи нечистій черні розказ: "Platz! Junker Voland kommt!". Оскільки це ім‘я не зустрічається в жодному з російських перекладів "Фауста" (перекладено як чорт), Булгаков міг запозичити його лише з оригіналу.



311. ... над храмом зайнялися два гігантські п‘ятисвічники. – Ні в юдаїзмі, ні в християнстві свічники з п‘ятьома раменами в обрядових діях не використовувалися. З нагоди Пасхи над храмом (а скоріше в храмі, а також в помешканнях вірних) мав би запалитися один семисвічник – менора (див. прим. 255). П‘ятисвічники (а саме "два п‘ятисвічники") в романі є цілком виразною алюзією на встановлені на вежах московського кремля (1937р.) світні п‘ятикутні зірки (пентаграми); на час написання цього уривка таких зірок було встановлено саме дві (з п‘ятьох). Єршалаїмський храм виразно зіставляється з московським кремлем.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій