преса

Автор: Олександр Павлов
Видання: «Інтернет-видання «Dw-world.de»

«Я – письменник східнонімецького походження»

http://www2.dw-world.de/ukrainian/kultur/1.184465.1.html

На початку цього року у львівському видавництві «Кальварія» українською мовою вийшла книга «Сонячна алея», яку написав, мабуть, найвідоміший і найбільш суперечливий сучасний німецький письменник з теренів колишньої НДР Томас Бруссіґ. Українське видання «Сонячної алеї», що вийшло за підтримки міжнародного фонду «Відродження» та Інституту імені Гете, стала двадцятим перекладом цього твору.

Постать Томаса Бруссіґа - суперечлива й неоднозначна в сучасній Німеччині. І не тільки тому, що він змінив низку професій, відслужив в армії і написав ностальгійний чи то гімн, чи то реквієм Німецькій Демократичній Республіці - роман «Сонячна алея». У середовищі німецьких літераторів Бруссіґ виступає таким собі Дон Кіхотом, який воює з невидимими млинами, що вентилюють свідомість жителів країни й розмолочують їх на «східних» та «західних» німців. Нематеріальну стіну, що пролягає в головах громадян об'єднаної Німеччини, на відміну від бетонної Берлінської, зруйнувати куди важче. Приміром, німецькі ЗМІ весь час намагаються з'ясувати, „скільки НДР”, так би мовити, міститься в тій чи іншій суспільно-значущій особі, яка походить зі сходу. Канцлер Меркель – не виняток. На думку Бруссіґа, подібна форма оцінки свідчить про те, що в Німеччині існує така собі «шкала», згідно з якою громадяни Німеччини поділяються на «німців» та «східних німців»:

«Фактично, виходить, що буття східного німця виключає буття німецьке. На мій погляд, це абсолютно неприпустимо, адже жителі Сходу країни - такі ж німці, як і жителі її Заходу. Ви не повірите, але німецьким письменником мене вважають лише за кордоном. У Німеччині я – східнонімецький письменник. Хоча сам себе я назвав би радше німецьким письменником східнонімецького походження. Розділ на «східних» і «західних» я можу порівняти з негативними відгуками білих про чорних і навпаки. Ці безглузді узагальнення нагадують расизм».

Свою «Сонячну алею» Томас Бруссіґ називає «казкою про НДР», а на питання, скільки вигадки міститься в ній, загадково посміхається, мовляв, наскільки реальною може бути казка? Від сили, відсотків на 20. І все ж у його романі чітко простежуються зовсім не казкові відмінності світосприйняття німців у Східному й Західному Берліні - на прикладі родини Куппіш та їхнього «західноберлінського вуйка» Гайнца, що призводить до низки переплетених у сюжеті непорозумінь:

«Я гадаю, що ці непорозуміння ґрунтуються на тому, що і західні, і східні німці вірять ЗМІ або продовжують перебувати в полоні взаємних забобонів. Особисто для мене так звана різниця в ментальності поступово стає малоцікавою».

У «Сонячній алеї» безліч моментів зрозуміла жителям колишньої НДР - та й колишнього СРСР - без зайвих слів. Наприклад, як і чому «пропісочують» ідеологічно несвідомих товаришів? Або ж що таке дефіцит? Чому працівник торгівлі одягається більш вишукано, ніж водій трамвая? Звідки виникають черги? Чого платівки Rolling Stones продаються на „чорному” ринку за шалені гроші? Бруссіґ детально пояснює механізм кожного явища «соцреалізму»:

«У своєму романі я прагнув зобразити НДР як екзотичний зоопарк. Коли «Сонячна алея» побачила світ, НДР вже не існувала років десять. Тому не тільки західні німці нічого не знали про тамтешнє життя, але й у «нових федеральних землях» уже встигло вирости покоління, для якого життя в НДР було екзотикою. Тому моя книга адресована не лише жителям колишньої НДР. У ній також відображено феномен, який полягає в тому, що прекрасні спогади можуть залишитися не лише від найкращих часів».

Україну, а точніше Київ Томас Бруссіґ відвідав лише один раз - під час „помаранчевої” революції. За його висловом, він вирушив туди для занурення в атмосферу, дуже схожу на ту, яка панувала в Берліні під час падіння „стіни”. Бруссіґа приваблювало те, що українці вірять у власну здатність щось змінити. На його думку, революція чітко продемонструвала те, що Україна не потребує імпорту демократії, а сама є її джерелом. Проте письменника гнівить те, що демократичні досягнення українців не були гідно винагороджені Європою:

«Покарання бандитів і корупціонерів було можливе лише за умов підтримки ззовні. Я вважаю, що певною мірою досягнення «помаранчевої» команди звелися нанівець через те, що Європа відвернулася від них, сказавши: «Ви нам не потрібні». Орієнтир було втрачено, і політика зазнала поразки. За відсутності підтримки боротьба з противником, який ще донедавна був дуже могутнім, значно ускладнюється, якщо взагалі не стає неможливою».

З українських колег Томас Бруссіґ дуже цінує Юрія Андруховича, Андрія Куркова та Оксану Забужко, з якими знайомий особисто. А восени цього року він збирається відвідати Львів, де у видавництві «Кальварія» готується до друку його друге українське видання - роман «Перш, ніж хлопчики стають чоловіками».

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій