преса

Автор: Аліна СТРИЖАК
Видання: Україна молода, газета

Лайно як ознака життя

№ 236 за 15.12.2004

Лайно як ознака життя, так сформулював Лесь Подерв'янський ситуацію з виборами на перших «кальварійських» посиденьках в УНІАН

На президентських виборах письменник Леонід Кононович двічі був спостерігачем. Письменниця й етнолог Марина Гримич мерзла на Майдані. В Анатоля Перепаді не вийшов переклад «Гаргантюа й Пантагрюеля». Про це та інше «УМ» дізналася на мистецьких посиденьках, які започаткувало видавництво «Кальварія». Посиденьки відбуватимуться щочетверга о 17.00 в УНІАН. Модератора зустрічі, директора видавництва «Кальварія» Петра Мацкевича творча інтелігенція слухала уважно. Проте кожен — на своїй хвилі. Приклад: коли письменницю й екс-журналістку Світлану Поваляєву Мацкевич запитав, чи не було на Майдані передозу свободи, відповідь пролунала, хоч і щира, проте не в тему: «Мене дуже вразила м'якість і винахідливість сміху. Живі козли з табличками на рогах «Проффесор». Незлісно, але як прикольно повелися люди щодо «Інтеру» — закидали його локшиною. Або коли по Майдану ходили з «ІНТЕРдівчинкою». А ще мені розказали анекдот: прокидається пані Янукович, а чоловік одразу починає її бити. «Шо ти б'єшся? — питає вона. — Я ж он як агітувала за тебе...» — «Дура, — каже Янукович, — із-за тебе всі донецькі наркомани одягнули помаранч і поїхали в Київ наколоті апельсини їсти!»
Зрештою, це ж були все-таки посиденьки, а не якийсь там саміт ООН. Тому й говорили кожен як хотів і про що хотів. Лесь Подерв'янський: «Маю хист чи, може, це нещастя, сприймати життя як мистецтво. Коли на посаду Президента в першому турі з'явились усі оті кандидати, в мене було таке враження, ніби я присутній у ляльковому театрі для збоченців. Пам'ятаю, Козак — такий замріяний зомбі або ж як біоробот із поганенькою програмою. Потім цей нарцисичний карбонарій — Корчинський, з оксамитовим поглядом і жіночим тазом. Чудовий Базилюк — повна єдність форми і змісту, абсолютно схожий на раннього Суслова з речами Геббельса. Думав, що цього вже не буде, але мене все-таки порадувала одна дамочка в розових ботіночках — Кужель. І вона, мабуть, зашкалювала їх усіх, тому що порола майже те саме, що й Вітренко, але у Вітренко це виглядає природно й нормально, тому що Вітренко проста тітка, яких на вокзалі багато, вони таким самим текстом і говорять, а в Кужель це виходило за гранню добра і зла і за гранню пошлості. Я не сприймаю таких людей як живих. А як картонні чи, може, лялькові силуети. Які хтось смикає за ниточки. Після першого туру я озвучив тут же в УНІАН таку думку, що стільки лайна, скільки на цих виборах, я ніколи не бачив. Але я продовжу цю думку: лайно — це ознака життя. Тому що антитеза лайну — це труп. А труп лайна не виробляє. Тому це абсолютно чудово, мабуть, у порівнянні з демократією ліберальної імперії, яка тхне трупарнею. А ми от так от весело. В гавно повтикані рози і помаранчеві квіти».
Соціальний психолог Олег Ковальчук: «Революція була схожа на великий психоаналітичний сеанс без Фройда, а Хрещатик — то велика психоаналітична акушерка.
Василь Кожелянко: «Актуальною сьогодні стала моя книжка «Терроріум». У ній розповідається про революцію. Але там є така сценка, яку би я всім не побажав в Україні. Коли революція перемогла, починається поділ влади. Я по натурі реаліст. Тому не хочу, щоб таке сталося».
Марина Гримич говорила про сміх як спосіб самозахисту — «коли люди почали виходити до «барсиків» і жартувати з ними, дарувати їм квіти», про революцію, до якої додалися карнавальні риси. Від простого прикрашання себе помаранчевою символікою до ритуальних бешкетів, які втілювалися, наприклад, у бій барабанщиків. Було знято табу на непристойності, з'явилися смугасті опудала «проффесора» на Майдані. «Я взагалі за те, аби таку практику поширити і проводити такі помаранчеві карнавали щороку», — сказала письменниця.
Художник Юрій Шевченко вважав Майдан філією ВДНГ, припинив малювати людей і почав машини: «А тут став сентиментальним за два дні. Під Гімн плакати став. Мову потрохи вчу».
Перекладач Анатоль Перепадя: «В мене дома є французьке телебачення. І я дивився, як воно висвітлює нашу революцію. Французи мали офіс у Росії, тому спочатку подавали все крізь російську призму. А коли приїхали до нас — оце для них був сюрприз! Одразу новини з України змінилися».
До речі, в посиденьок була й тема. «Карнавальна культура помаранчевої революції і... Франсуа Рабле». Згадали про це вже наприкінці. Петро Мацкевич: «Кожен, хто приходить на посиденьки, буде приносити свої книжки, переклади, картини, пісні. От Анатоль Перепадя приніс сигнальний примірник свого перекладу «Гаргантюа і Пантагрюеля». «Кальварія» ще до помаранчевої революції мала видати Франсуа Рабле. Так уже сталося, що тепер ці два томи вийдуть не раніше 20 грудня. Досі Рабле знали тільки в перекладі Любімова, який перекладав, скажемо так, пушкінською мовою. «Гаргантюа і Пантагрюель» Анатоля Перепаді буде більш точним, матиме ще словничок, а також прекрасні ілюстрації. Наприклад, там зображена і «Та Сама Муха, що обісрала портрет цісаря».
«Закосили» зустріч музиканти Олександр Євтушенко (з невідомих причин) та Олег Скрипка (в той вечір знімав новий кліп).
На наступних посиденьках, Петро Мацкевич сподівається, учасники будуть дотримуватися теми. Певно, йтиметься про вуличних музик.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій