преса

Автор: Мстислава ЧАЙКА
Видання: Україна молода, газета

Не цнотливіші за інших

№221,24.11.2004

Заручившись підтримкою Анатоля Перепаді, одного з найсолідніших представників української школи художнього перекладу, видавництво «Кальварія» видало скандальну «Сповідь киянина еротомана»
Авторство «Сповіді» дотепер не визначене. Відомо тільки, що текст написаний французькою мовою вихідцем з України шляхетного походження, який народився близько 1870 року. У передмові до першого перекладу твору англійською мовою, здійсненого лише 1982 року, завідувач кафедрою славістики Лондонського університету Дональд Рейфільд не тільки прокоментував «Історію Віктора Х» (таким є другий варіант назви тексту), чиї ранні амурні пригоди перетворили обдаровану колись дитину на розбитого фізично і морально вигнанця-ексгібіціоніста. Перекладач ще й назвав автора «Сповіді» прототипом головного героя відомої набоковської «Лоліти», не забувши вказати на безліч паралелей і запозичень. Але одна справа Володимир Набоков, і зовсім інша — Анонім, розгадка імені якого, особливо після видання книжки в Україні, позбавила спокою вітчизняних літературознавців, перекладачів та істориків літератури. Під однією обкладинкою зі «Сповіддю» вже поміщені «Сумбурні припущення» письменника Івана Лучука на тему авторства цього «на подив цікавого опусу». Серед гіпотетичних кандидатів на авторство фігурують брати Лесі Українки — Микола та Михайло Косачі, а також Агатангел Кримський. Але хоч хто був би автором «Сповіді», хоч хто б запозичив сюжет цього тексту і хоч які б суперечки точилися щодо художньої вартості твору, переклад здійснено. І переклад блискучий. Даруйте за натуралізм, але, завдяки потрясаючому лексичному запасові Анатоля Перепаді, навіть назви статевих органів, що ними рясніє текст, не повторюються двічі. І, звичайно ж, особливо тішить той факт, що Україна має вже цілих два переклади Аноніма (у Росії його видання тільки готується). Щоправда, перший варіант перекладу, здійснений Юлієм Шелестом і опублікований у журналі «Лель» у середині 90-х років, був майже непомічений. Можливо, тому що оригінального тексту французькою мовою в Україні тоді не було і Ю. Шелест переклав «Сповідь» з англомовного варіанта Дональда Рейфільда. А можливо, еротичний журнал «Лель» на момент публікації Аноніма вже не користувався популярністю в читачів...
Ми попросили прокоментувати перекладача Анатоля Перепадю, яка справжня цінність «Сповіді киянина еротомана»:
— Як на мене, цінність Аноніма насамперед не у сповіді еротомана, а у відтворених у тексті настроях українців кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя. Батьки автора твору були демократично налаштовані, не любили російської влади, критикували загарбницьку війну з Туреччиною. Автор блискуче описує прогнилу систему царської Росії, розповідаючи, як у тодішньої молоді плекали доносительство. «Історія Віктора Х» хоч і написана по-французькому, є надбанням української літератури. У ньому безліч цікавезних деталей. Узяти хоча б ті ж таки вечорниці. Нас дотепер намагаються переконати в тому, що виховання молоді в українському селі було цнотливіше, ніж в інших народів. Насправді ж саме на вечорницях відбувалося статеве виховання, таке необхідне молодій людині.
— Як ви вважаєте, опис інтимних сцен у «Сповіді...» — це еротика, порнографія, чи авторові все-таки вдалося втриматися на межі фолу?
— Свого часу Флобера звинувачували в порнографії, та й на Бабеля позивалися до суду за мальовничі «Одеські оповідання». Я вважаю, що це нормальна література, і говорити на такі теми необхідно. Ми повинні пояснювати дітям, що любов — багатогранна. «Сповідь» — дуже корисна лектура.
— З якого віку ви б порадили читати «Сповідь киянина еротомана»?
— Як тільки дитина навчиться читати. У мене, наприклад, інтерес до цієї тематики з'явився у дворічному віці.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій