преса

Автор: Олексій Демченко
Видання: «Інформаційний портал «Точка літературного кипіння

Людинець

http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=858


„Людинець” – чергова „дефіляда” від Василя Кожелянка. Визначити жанр цього твору надзвичайно важко. Авторське визначення „роман” є досить умовним. Більше навіть підходить визначення „збірка оповідань”. Твір складається з 17 епізодів, які поєднані між собою деякими спільними персонажами та наскрізним „україноцентризмом”. Він тут усюди. Можна сказати, що усі утаємничені, хто точно знає, що саме Україна є центром не лише Європи, а й усього світу (а може навіть й Всесвіту) отримали ще один літературний маніфест.

Сама назва „Людинець” розшифровується автором як „звіринець для людей”. І якщо вдаватися до таких високих категорій, як „художній простір” роману, то це такий собі „Людинець пана Бога”, в центрі якого, звичайно ж, рідна Україна.

У романі можна знайти величезну кількість пародій на суспільних діячів, як нещодавнього минулого, так і сьогодення. Деякі пізнаються одразу, інші - так і залишаються незрозумілими. Яскраво змальованою постає столична богема, включно, навіть й самим автором, який в одному з епізодів розповідає героєві про свій попередній роман.

Є тут й елементи фантастики, побудовані в жанрі пародії на американські блокбастери де відчайдушний американський герой рятує всесвіт (і навіть недоумкуватих європейців – може і вони ще й колись на щось згодяться) від страшенної космічної загрози. Тільки от герой вже не якийсь там „янкі”, а мужній генерал Військово-Космічних сил України...

Характерною рисою є універсалізм роману: його можна читати у вільний час, без особливого напруження, зупиняючись хіба що на особливо вдалих приколах від Кожелянка, а можна шукати підтекст, якого також вистачає. І тоді можна докопатися навіть до критики деяких утопічних моделей державотворення... Але наврядче тут варто заглиблюватися у цю тему. Нехай краще ті, хто мають таке бажання, зроблять це самостійно.