преса

Автор: Олексій Демченко
Видання: «Інформаційний портал «Точка літературного кипіння

Імітація

http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=596

Яким має бути сучасний український детектив? Один з варіантів відповіді на це питання - призер “Коронації слова”, – детективний роман Євгенії Кононенко “Імітація”. Неабиякий успіх цій книзі пророкував не хто-небудь, а сам Андрій Курков. Звичайно, його думка не є „останньою інстанцією”, але все ж таки ігнорувати найбільш продаваного автора української сучасності теж не варто.

За висловом Тамари Гундорової, цей роман “повністю занурений у реальність імітації”. Написаний на перетині детективу, трилеру, кіносценарію та іронічно-саркастичного нарису, він не належить до жодного з цих жанрів, а нібито імітує кожен з них. Та й сама реальність у творі видається дещо “імітованою”. Це є досить вдалий хід: з одного боку це звільняє твір від дотримання будь-яких жанрових вимог, а з іншої – дозволяє казати і показувати речі з зовсім іншого, нетрадиційного боку. Адже широкі вимоги висуваються до оригіналів, а це – усього лише імітація. Тут припустимо все: і занадто слабка, як
для справжнього детективу, сюжетна лінія, і дещо штучна інтрига, і не завжди доречне застосування „модної” англомовної лексики...

До “плюсів” цієї книжки можна віднести наявність чітко окресленої головної ідеї, яка формулюється вже на самому початку і дотримується до самого кінця. Це – життєве кредо однієї з героїнь: „нічого в світі кращого немає за genuine ( „справжній”, „натуральний”, - англ.) і нічого гіршого немає за imitated („імітація”, „підробка”, - англ.). Власне, вже це заслуговує на те, щоб звернути увагу на цю книгу. Адже шукати ідею в творах, наприклад, російських, „законодавців” детективного жанру: Марініної або Донцової, - справа надзвичайно невдячна...

Взагалі, роман ставить досить велику кількість проблематичних питань: „Що таке сучасна українська “інтелектуальна еліта”? ”, „Де відбувається справжнє життя: у шикарній квартирі в самому серці столиці, чи у рідній старій хатинці на Саперній слобідці?”, „Як відрізнити справжній талант від дешевої імітації?” тощо.

Ще одна характерна деталь твору, – це досить відверта антиамериканська спрямованість. Ось що-що, а це в нас люблять. Деяких авторів хлібом не корми, – дай покритикувати “бісових янкі”. І що це за мода? Найкращий спосіб довести недосконалість – створити щось ліпше. І якщо комусь так не до вподоби славнозвісний “American lifestyle”, то, замість того, щоб присвячувати цілі трактати його недолікам, – покажіть щось краще. Чомусь переважна більшість усіх „антиамериканських” діячів все ж таки бажає отримувати гонорари в зелених американських „у.о.”, а не в національній валюті...

Отже, резюме: ми маємо детективний роман (хоча таке жанрове визначення є досить умовним) середньої якості з елементами трилеру, кіносценарію і філософії. Він цілком підійде для заповнення вільного часу, якщо вам не хочеться ані особливо напружувати мозок для розв`язування цілої низки загадок, ані спускатися до рівня „бульварних” романів.