преса

Автор: Наталія ГОЛОВАЧКО
Видання: Високий замок, газета

«Не хочу вписуватися у шоу-бізнесові штампи»

http://www.wz.lviv.ua/pages.php?ac=arch&atid=45114

“Пам’ятаю себе з трьох місяців від народження. Все життя мріяла ніким не бути і нічого не робити”, – так говорить про себе Світлана Поваляєва (на фото), авторка книг “Ексгумація міста”, “Замість крові” та “Орігамі-блюз”.

- Світлано, як вдалось побороти бажання бити байдики? Коли відбулась ваша проба пера?

- Я писала завжди. Утім, ніколи не думала, що я - письменник, адже в юному віці пишуть усі. Спершу це були вірші. Вони стосами валялись у мене в хаті. А потім мій добрий друг взяв їх почитати і відправив на конкурс у видавництво “Смолоскип”. Уявіть моє здивування, коли я отримала листа з привітанням за друге місце у конкурсі. Потім мені запропонували додати кілька своїх речей до збірки. І якось одне за одне зачепилось - і понеслось...

- Зараз література для вас - це хобі, професія, спосіб заробити?

- Було б просто розкішно, якби це був спосіб заробити гроші! Але це не так. Для мене література – справа натхнення. Коли пишеться, помирає все, що є навколо. Пишу у транспорті, по кав’ярнях, на вулиці...

- Як ставитесь до скандалів як способу просування?

- Самопіаром не займаюсь. А назагал, ставлюсь спокійно. Я також люблю часом влаштовувати якісь перформенси. А роздягатись для обкладинок? Я б не стала - не тому, що я така цнотлива чи горда. Просто вважаю, що це - “фак оф”, шоу-бізнес. Утім, можливо, якби мені запропонували великі гроші, я б ще подумала. Може, й пішла б в якийсь ідіотський гламурний журнальчик...

А взагалі, мені подобається весь час змінюватись, трансформуватись. Не хотілося б перетворитися на забетоновану мумію. Мене так замахали усі ці шоу-бізнесові штампи! Чому я маю бути щирою, розкутою, милою, секс-бомбою?! Не хочу вписуватися в поняття “правильне позиціонування”! Мене і так купують.

- Коли вийде збірка віршів Поваляєвої?

- Коли я перестану писати прозу. А це, сподіваюсь, станеться не скоро. Вірші видам, коли вже нічого більше не зможу написати. А читач чекатиме нової книжки.

- Як ставляться до ваших книжок діти?

- На щастя, вони їх не читають! У мене двоє синів: дев’ять і десять років. Читають “Володаря перснів”. А ще - намагаються створювати книжки на комп’ютері: щось пишуть, вставляють малюнки, фотки. Старший пробував писати казки. Але починає сторінку і не дописує її... Загалом, вони більше схильні до музики: старший грає на саксофоні, молодший - на трубі.

- А ви в дитинстві були хуліганкою чи пай-дівчинкою?

- У класі в нас була чітка “совкова” ієрархія за соціальним статусом батьків. Я була у середнячках. Вчилась погано, переважно хапала “трояки”. А в старших класах була неформальним лідером класу, увесь час влаштовувала капості, за які мене кілька разів ледь не вигнали зі школи.

- Який випадок був найкритичнішим?

- Найбільший резонанс викликав випадок, коли я зірвала весь клас на перше студентське голодування. Ми вчились тоді в десятому класі. Школа була у кращих “червоних” традиціях. І тут раптом я підірвала всіх на площу. Ми були групою підтримки: збирали гроші, варили чай і... купували голодуючим сигарети. Після цього у школі був страшенний скандал, директорка стояла на вухах!

- Яких літературних новинок можна чекати від вас найближчим часом?

- Мені дуже імпонує жанр новели як найбільш динамічний. Тому нова книжка буде збіркою новел про мультяшну дівчинку Нумо. Події у книзі відбуваються тут і тепер. Там нема минулого і майбутнього. На жаль, у житті так не виходить. Ми увесь час живемо або згадками про минуле, або планами на майбутнє.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій