преса

Автор: Олег Коцарев
Видання: Критика, часопис

Велвл Чернін. Верлібри

Переклад з івриту та їдишу Велвла Черніна за редакції Петра Коробчука
Київ: Кальварія, 2016.

Перекладна поличка сучасної поезії поповнилася книжкою ще одного автора. Це єврейський, ізраїльський поет, що сьогодні можна вважати справжньою подією. На жаль, єврейської поезії в українських перекладах нині з’являється геть небагато, і така ситуація, з огляду на тривале співіснування та культурну взаємодію народів, відверто ненормальна, а трагічні сторінки цього співіснування зовсім не є виправданням.

Поет Велвл Чернін — яскрава постать єврейської культури. Він народився 1958 року в Москві, брав участь у дисидентському єврейському русі у Совєтському Союзі. Логічним наслідком стала еміґрація до Ізраїлю 1990 року. Цікаво, що Чернін пише не івритом і не російською (мовами, найпоширенішими серед «літературних репатріянтів» із колишнього СССР), а мовою їдиш, яку здебільшого вважають коли не зовсім мертвою, то вже точно «неперспективною».

Як нескладно здогадатися, «Верлібри» складаються з верлібрів. Риторично парадоксальні, метафоричні, вони загалом улягають більш-менш лінійній послідовності: від прозоріших, простіших, веселіших до образно, асоціятивно й алюзійно насиченіших, серйозніших, публіцистичніших — що відповідає лінії часовій, від віршів ранніх до сьогоднішніх.

У більшості цих творів є виразні посилання на національну історію, в переплетенні біблійних сюжетів, жахіть Голокосту та арабсько-ізраїльських воєн, із виразним патосом, що його хтось може назвати у ширшому сенсі національним, а хтось — націоналістичним. Цей патос виявляється і в найліричніших речах, але Черніну скрізь вистачає почуття міри та смаку, щоб не «втопити» в ньому естетику, власне поезію.

Луснуло божевільне сонце,
Розлетівшись на міріади уламків
Понад пагорбами біля Дніпра.
У вікнах старого Подолу,
На цій дюжині кривих,
Мощених камінням, вулиць
Де-не-де убого блищать фрагменти
вічного світла. Біля синагоги темно,
Десь спить, розсіявшись, громада.
Ліниво спочиває запльований Дніпро
Та очікує свого часу,
Як Самсон осліплений
Очікував свого часу
У філістимській в’язниці.

Цікавою є постать перекладача «Верлібрів» Черніна. Справа в тому, що це… сам автор. Виявляється, в дитинстві поет багато часу проводив у родичів у Пирятині на Полтавщині, а тому швидко вивчив українську мову. Автопереклад редаґував український поет Петро Коробчук. Він вийшов колоритний і пластичний, але не без помітних помилок.

Джерело