преса

Автор: Лариса Бондаренко
Видання: UАргумент, паперове та е-видання

Вишуканий смак «Кальварії»

Якщо, прочитавши заголовок, ви вирішили, що довідаєтесь рецепт якоїсь незвичної смачної страви, або про корисні властивості невідомої вам екзотичної рослини, ви не будете розчаровані, хоч ми і запросимо вас насолоджуватись шедеврами не кулінарними, а літературними, довідатись про особливості видавничої «кухні». Хоч і без ексклюзивної ідеї щодо смачного пригощання для рідних та друзів вас не залишать власник і директор «Кальварії» Петро Мацкевич, його чарівна дружина, піар-менеджер видавництва Ксенія Мацкевич та головний поціновувач літературних і кулінарних новинок чотирирічний Лука Олексій Мацкевич.

Коли виникло видавництво «Кальварія» і які пріоритети у видавничій справі ви для себе обрали?

Петро Мацкевич: Напевне, видавництво «Кальварія» — одне з найстарших приватних видавництв сучасної України. Ми ровесники незалежності. Видавництво виникло у Львові 27 листопада 1991 року. І цього року нам 25. Спочатку ми видавали книги з соціології, політології. У 96 році ми вигадали таку річ, яка називається «Робочий зошит з історії». Спочатку був зошит «З історії стародавнього світу», потім «З історії України», «Історії середніх віків». Про актуальність таких видань говорить той факт, що нашу ідею підхопили інші видавництва і розпочали видання «робочих зошитів» з інших шкільних предметів. З 98 року «Кальварія» почала систематично займатись сучасною українською художньою літературою. Так сталося, що на той час ми практично нічого про неї не знали. І от доля звела мене з Юрком Покальчуком. Юрко познайомив із Ігорем Римаруком, який в той час був головним редактором часопису «Сучасність». Для мене Ігор, хоч його вже немає серед живих, і досі залишається найкращим редактором і улюбленим поетом. Завдяки Покальчуку і Римаруку я відкрив для себе сучасну українську художню літературу. Далі були знайомства з Василем Кожелянком, Василем Шкляром… Відтоді видання творів сучасних українських письменників стало стратегічним напрямком видавництва. До 2004 року ми були єдиними, хто системно займався цією справою. «Кальварія» була першим видавцем прозових книжок багатьох знаних сьогодні українських літераторів, зокрема, Лариси Денисенко, Любка Дереша, Василя Кожелянко, Марії Матіос, Марини Меднікової, Леся Подерв’янського, Світлани Поваляєвої, Олеся Ульяненка. Інші видавці вряди-годи щось видавали з сучасних українських авторів. А для нас це стало основою, базою. І, по всьому, «Кальварія» зіграла не останню роль у створенні тренду — сучасна українська література. Хоча багато колег пророкували, що ми швидко збанкрутуємо. Але навпаки. Таке видавництво, як «Клуб сімейного дозвілля» розпочало видання українських авторів із придбання 12 ліцензій у «Кальварії» на твори сучасних українських письменників. Серед покупців прав на «кальварійські» твори в Україні також є «Фоліо», «Махаон-Україна», «Навчальна книга – Богдан», «Видавництво Старого Лева» та інші.

Загалом на сьогодні «Кальварія» надала більше 70 ліцензій на переклад, видання, інсценізації та екранізації творів сучасних українських авторів у 13 країн світу та в Україні.

Ми прагнемо, щоб сучасна українська література стала трендом не лише в Україні, а й у Європі. І ми будемо розширювати географію наших контактів.

Що плануєте запропонувати для видання у США?

Петро Мацкевич: Знаєте який відсоток перекладної літератури видається у Штатах? 1 % !

Ксенія Мацкевич: У Штатах навіть є такий проект, започаткований їхніми інтелектуалами — «Три відсотки». В рамках проекту протягом певного часу має бути видано перекладної літератури з різних країн стільки, щоб вона складала хоча би три відсотки від загальної кількості літератури, виданої у США. Тому що вони вважають: не можна зациклюватись лише на своїй літературі, що перекладна література розширює горизонти, і в принципі впливає на розвиток місцевої літератури. Є з чим співставляти, оцінювати, це новий досвід. Ніщо інше, крім художньої літератури, не може дати в певній мірі пізнання якихось таких дрібничок, деталей, з яких складається уявлення про побут, ментальність мешканців інших країн світу. Спеціальна пізнавальна література подає все це часто менторськи, і не кожного приваблює такий стиль. А от художня література керується емоціями. І це дає яскраве уявлення про те, як живуть, як спілкуються, що хвилює людей в інших країнах світу. І це дозволяє зблизити людей. Тому перекладна література потрібна. Вони це зрозуміли. І все ж. Три відсотки — це дуже мізерна частина.

Петро Мацкевич: Якщо порівняти книжковий ринок США і Британії, то Британія видає 8 % перекладної літератури. Хоча британці випускають книжок і за накладами, і за назвами більше за всіх у світі. На цей ринок важко пробитись. А от у Німеччині 25 %, у Росії 13, а в нас… немає такої статистики. Тобто взагалі немає статистики щодо книговидання. Ми не знаємо скільки реально книжок видається в Україні, тому невідомо, який відсоток складає перекладна література, скільки видається книг українських авторів.

А хто би мав це робити в Україні?

Петро Мацкевич: У світовій практиці такі дослідження проводять недержавні організації. У Польщі цим займається «Інститут книжки». У багатьох країнах є асоціації видавців. В Україні асоціація теж є, але багато видавців реально до неї не входять.

Ксенія Мацкевич: До того ж, у нас асоціація не займається статистичними дослідженнями. Вона періодично оприлюднює звіти, які спираються на інформацію Книжкової палати.

Петро Мацкевич: Насправді досліджувати книжковий ринок України мала би Книжкова палата. Туди видавці мали би надсилати обов’язкові примірники, подавати звіти. Але нещодавно озвучувалася така проблема, що у Книжковій палаті вже не вистачає місця для збереження книжок… Хоча, я переконаний, що сучасна українська художня література — це найважливіше серед того, чим Україна може бути цікава за кордоном. Тому ми і займаємося промоцією сучасної української літератури й культури в цілому.

Що видаєте окрім сучасної української художньої літератури?

Петро Мацкевич: Безперечно, окрім художньої літератури для дорослих у нас є науково-популярна й прикладна література українських авторів: від нових біографій римських імператорів і сучасної філософії до книжки про аутизм. Маємо гарну колекцію видань інтелектуальної перекладної літератури. Наприклад, у нашому видавництві виходили українською твори Жана Бодріара, Мориса Бланшо, Френсиса Фукуями, С’юзен Зонтаґ, Семюела П.Гантінґтона та інших. Сподіваємось продовжувати цей напрямок. Крім того, на сьогодні в видавничому каталозі «Кальварії» є більше сотні найменувань перекладної художньої літератури. Трохи — це доволі багато книг. Для прикладу: «Кальварія» здійснила перші легальні українські видання «Механічного апельсину» Ентоні Берджеса, «Соляріса» Станіслава Лема та «Маленького Принца» Антуана де Сент-Екзюпері. Ми видаємо як всесвітньо відомих, так і знаних виключно в своїх країнах, але цікавих закордонних авторів. Наприклад, ми видавали Девіда Мічела, Марка Геддона та Іена Мак’юена з Великої Британії, М.Дж.Гайленд з Ірландії, Еріка-Емманюеля Шмітта і Анн-Софі Брасм із Франції, польських письменників — Ольгу Токарчук і Войцеха Кучока, фінського Арто Паасилінну, шведського Торґні Ліндґрена та японського Кендзі Міядзаву. Загалом на сьогодні маємо переклади з 23 мов світу.

Також ми видали понад 40 книжок української поезії. Хоча в Україні завжди були проблеми з реалізацією таких видань. Першою поетичною книжкою «Кальварії» було видання повного поетичного доробку Грицька Чубая «Плач Єремії». Серед наших авторів багато тих, хто після видання книги у нас ставав лауреатом Шевченківської премії: Микола Воробйов, Василь Герасим’юк, Павло Гірник.

Окремим рядком у нас йдуть книжки для дітей.

Які літературні уподобання має ваш син?

Петро Мацкевич: Він любить гортати книжки для дорослих, без ілюстрацій. У нього гарний смак. Якщо йому не сподобається ілюстрація у дитячій книзі, то насправді, це неякісна картинка. Нам обом не подобаються дуже «солодкі» ілюстрації. Це схоже на те, що дитину щодня годують манною кашею з варенням. Ну, не можна так.

Для дітей «Кальварія» видала небагато книжок. Це як правило перекладні твори, і такі, які цікаві і дітям, і дорослим. Наприклад, книжки Болеслава Лесмяна «Пригоди Синдбада Мореплавця» та австрійської письменниці Ренате Вельш «Вампірятко», «чародійська» казка Отфріда Пройслера «Крабат» або бешкетна історія Еріха Кеснера «35 травня», або «Конрад їде до Океанії». Ці книги, як на мене, прекрасно ілюстровані, хоч і не «солодкими» малюнками.

Ксенія Мацкевич: Незабаром у нас вийде особлива перлина. Казки-притчі, які можуть читати і дорослі, і діти. Перше українське видання одного з найчитаніших в сучасній Японії класиків — збірка казок Кендзі Міядзави «Ресторан, де виконують побажання». Цього року — 120-та річниця від його народження. Книжка оформлена в техніці японського живопису суміе і акварельними ілюстраціями. Майстра суміе ми знайшли в Одесі, це молода дівчина Неоніла Єфімова. Акварельні ілюстрації зробив львівський художник Михайло Євшин. Казки Міядзави не завжди райдужні, але він писав їх, щоби алегорично пояснити дітям світ і стосунки в цьому світі, причини і наслідки певних вчинків. Ці казки не завжди закінчуються весело, але ненав’язливо вчать мислити і краще розуміти навколишній світ, бути відповідальним і цінувати дружбу, тощо.

Петро Мацкевич: Суміе означає «картина, написана тушшю» на рисовому папері, іноді — на шовку. Виконується чорною тушшю, а інколи й з додаванням кольору. Майстри суміе не прагнуть фотографічної точності у відтворенні дійсності. Вони зображають світ таким, яким він виникає в їхній уяві та втілюють у своїх роботах саму його сутність.

До якого жанру належить книга «Полон» Марії Сидорчук, яку ви будете цього року презентувати на Львівському форумі видавців?

Ксенія Мацкевич: Це — художня література, повість, хоча історія, яка в ній розповідається, дуже близька до реалій. Книга написана за мотивами фільму «Сарtum». Спочатку вийшов фільм, який 2015 був представлений на міжнародних кінофестивалях, а на початку 2016-го показаний в українському прокаті. Але, якщо у фільмі ми бачимо події однієї доби, доби за крок до смерті героїв історії, то в книзі розповідається й про те, що відбувалося з цими людьми до війни, як внутрішньо вони переживають події тієї доби полону. Є цікаві роздуми одного з героїв про те, чим же насправді є душа. І він, до речі, знаходить відповідь. Книга ілюстрована кадрами з фільму. Книжка і фільм доповнюють одне одного. Така практика є у світовій літературі, коли після фільму пишеться книжка. Хоча більш традиційними є зворотні випадки — екранізації вже написаних (і виданих) книг. Проте у нас є дві дуже гарні книжки, видані минулого року, які з’явилися спочатку як сценарії до фільму, а потім автор написав у першому випадку — роман, у другому — дитячу казку. По першій книзі екранізація тільки має розпочатися цього року , а ось другу вже екранізовано, чекаємо на завершення постпродакшену й виходу фільму в прокат. Але книжки видані були раніше. Це «Карпатський капкан» Сергія Ухачевського — наш минулорічний бестселер, і його ж «Казка старого мельника». Сергій — письменник і сценарист, воїн. Цього року він отримав відзнаку «Золотий письменник України», яка надається авторам, коли сумарні наклади їхніх книжок доходять до 100 тисяч.

Петро Мацкевич: Цікаво, що Марія Сидорчук, авторка повісті «Полон», теж сценарист. Вона переглянула кілька разів фільм і взялася за написання повісті.

Скільки часу, зазвичай, проходить між написанням і виданням твору?

В ідеалі, автор пише твір, ставить в ньому останню крапку, потім відкладає його місяці на три, а краще — на пів-року, тоді читає його вже як редактор і вдосконалює. Далі працює редактор видавництва, коректор. Але на практиці буває так, що від останньої крапки до видання проходить десь півтора місяці. В такому випадку читач бере у книгарні книжку і бачить, що вона геть сира.

Недопечена? Якщо вже ми заговорили такими кулінарними термінами, то розкажіть про ваші кулінарні уподобання, чи є у вас фірмова сімейна страва, чи пов’язана вона якимось чином з літературою?

Ксенія Мацкевич: З літературою в нас пов’язане все. А що стосується улюблених страв, ми любимо їх готувати разом, і з нашими гостями також. Але є один кулінарний шедевр, який Петро готує виключно сам. Чоловікам подобається готувати, якщо це можна зробити швидко. Саме такий — надзвичайно смачний, корисний, не вимагає багато часу на приготування «СИРНИК ПО-ЛЬВІВСЬКИ».

Петро Мацкевич: Цей сирник готувала моя мама. Важливо взяти якісний кисломолочний сир. Знадобиться вершкове масло, цукор, родзинки, лимон, яйця, столова ложка манної крупи. Окремо треба збити білки яєць. Жовтки перетерти з цукром, потім додати сир, масло, лимонний сік і подрібнену цедру. Все поступово збиваємо до однорідної маси. Додаємо родзинки, манну крупу, продовжуємо старанно вимішувати, останніми обережно вводимо збиті білки, добре вимішуємо, викладаємо у змащену маслом форму для запікання — ставимо у розігріту духовку. Випікається сирник хвилин за 30. Я люблю їсти його гарячим. А Ксенії більше смакує, коли сирник вже остиг.

Лука Олексій: І я люблю сирник. Тату, спечеш сьогодні сирник?

Петро Мацкевич: Залюбки.

Новинки, які ви представите у Львові на форумі видавців, можна вже зараз придбати, прочитати?

Ксенія Мацкевич: Деякі можна придбати у книгарнях. Наприклад, ми представимо на Форумі видавців дві перші книжки з серії «The New York Times Bestselling Authors» — «Сповідь шаленого дівчиська» британської письменниці Джекі Колінз і «Срібна зірка» американки Джанет Волз. Два абсолютно різних романи, яких об’єднує лише одне: книжки обох письменниць постійно потрапляють до списку бестселерів за версією газети The New York Times, який з 1931 року слугує читачам провідником в океані літератури. Так от, перша книжка наразі доступна в книгарнях, а друга вперше буде презентована на Форумі, до цього її придбати не буде можливості. Наша перекладна поетична новинка — «Верлібри» Велвла Черніна (переклади з ідишу та івриту) також вже доступна в книгарнях. Влітку ми презентували її в Києві за участі автора.

Крім того, шість із 15-ти новинок з 26 серпня по 9 вересня можна придбати на умовах попереднього продажу (нижча ціна, але попередня оплата), деталі якого є на сайті або можна запитати в відділі збуту видавництва. Це — Кендзі Міядзава «Ресторан, де виконують побажання», Марія Сидорчук «Полон», Сергій Ухачевський «Легенди нескореної зими», Марія Козиренко «Жуйка», Валентин Терлецький «Кілька років зими» та Баса Джанікашвілі «Angry Bird».

Фрагменти новинок можна почитати на сайті видавництва у розділі «Читальня», який регулярно оновлюється, або в деяких виданнях.

А всі наші книги, які вже надійшли в продаж, завжди можна придбати в Інтернет-книгарні Yakaboo.ua, це одна з тих інтернет-книгарень, де є майже все, що видається в Україні. З «офф-лайн» книгарень найкраще новинки представлені в мережі книгарень «Є».

А як можна потрапити на презентації новинок?

У більшості випадків, це — відкриті заходи з безкоштовним входом. Іноді вхід може бути платним, якщо такі умови місця проведення.

Ми регулярно проводимо презентації в тій же мережі книгарень «Є», в бібліотеках, на фестивалях, буваємо в школах або організовуємо заходи в інших місцях, іноді — досить несподіваних, наприклад, у салоні краси чи бутіку модних речей, в театрі або у фортифікаційній споруді, тощо. Все залежить від книжки та автора. Географічно найчастіше проводимо такі презентації та авторські зустрічі в Києві та Львові, регулярно буваємо у Вінниці, заїжджаємо до Одеси, Чернівців, Черкас, Дніпропетровська чи інших міст.

Залишається подякувати нашим співрозмовникам за цікаву розповідь, побажати успіхів видавництву «Кальварія», і поспішити розшукати і прочитати їхню вишукану, змістовну продукцію.

Джерело