преса

Автор: Інгрід Абуладзе
Видання: Друг читача, портал

«Сповідь шаленого дівчиська»: роман для підлітків з «нездоланною жагою до волі та самостійності»

Серед величезних стосів новинок, що були представлені на Книжковому Арсеналі, досить скромно затесався й україномовний переклад роману Джекі Колінз «Сповідь шаленого дівчиська», що вийшов друком у видавництві «Кальварія». Цікаво, скільки людей забрали примірник із прилавку собі до полиць?

Джекі Колінз — скандально відома, скандальна й відома, відома й скандальна британська письменниця. Її книги через засилля еротики та надмірну відвертість навіть табуювалися в деяких регіонах світу. Однак це аж ніяк не завадило авторці закріпитися у списку авторів бестселерів The New York Times, а також перетворити рукописи романів на сценарії, а їх, у свою чергу, на справжнє кіно.

І от серія романів про Лакі Сантанжело — персонажа, що їй пасують лише епітети на кшталт «несамовита», «сильна», «харизматична», поповнилася ще одним, але цього разу вже пріквелом і, несподівано, в категорії young adult — підліткова література. До вашої уваги — «Сповідь шаленого дівчиська. Молоді роки Лакі».
Сама Джекі Колінз неодноразово повторювала, що от ця Лакі Сантанжело з книжкових сторінок є уособленням того, ким хоче бути кожна жінка. Вперше «щасливиця» з’явилася в 1981 році в романі «Шанси», останній епізод — власне, «Сповідь шаленого дівчиська», 2013 рік.

Кожен поважаючий себе книжковий хробак, перш ніж читати книжку, прямує на goodreads.com читати відгуки. Так от, коментарі до «Confessions of a Wild Child» — щось середнє між «нічого нового, чому я заплатив за це переливання з пустого у порожнє?» та «поставив всі зірочки в рейтингу виключно з поваги до серії загалом».

Після такого доречно було би закрити вкладку, закрити книжку й повернутися до когось шанованого і з абсолютно заслуженими зірочками — привіт, Достоєвський, привіт, Драйзер. Але ж усі ми були, а хтось може й досі є (не хвилюйтеся, це минає) підлітками, з тим максималізмом, нервовістю, нескладністю, гостротою колін, слів і перших почуттів. Ті знайомства з дорослим світом, нерозуміння загальноприйнятних у суспільств систем та означень і, якщо не брудні, то не надто порядні відкриття.

На випадок, якщо ваша юність не ознаменувалася жодним із найболючіших і найнещасливіших кохань, що над ним так гірко плачеться і яке так швидко забувається; сигаретним димом, від якого так задушливо, але ж так по-дорослому, десь за школою, і дешевим червоним вином, що пече і не смакує, на дні народження у когось із однокласників, то, ймовірно, у вас був найбезпечніший, найспокійніший пубертатний вік, ментально вам уже давно за 30, а медитації ви практикуєте класу з 5-го. Ну, зізнайтеся ж, зізнайтеся, що було, так?

Читати також: 8 бестселерів для дітей і підлітків, що люблять поза межами України

«Сповідь шаленого дівчиська» — розповідь, що ведеться від першої особи — Лакі Сантанжело — доньки колишнього гангстера, власне, з вдачею «у татка» і майже-над-безоднею віком — 15 років. Навряд вас відправляли у приватну школу до Швейцарії, навряд ви тікали з подругою на віллу до Франції, дуже сумнівно, що батьки когось із потенційних читачів роману володіють добрячою половиною Вегасу — в усьому ж іншому, відкидаючи лоск, гіперболи й уседозволеність, можна якщо не впізнати себе, то віднайти друзки чогось того, що вже переросли, переосмислили, освоїли та приручили.

У Лакі є брат, що м’який і теплий, що не має того запалу, аби стати спадкоємцем гральної вегаської імперії, але мусить, бо він хлопчик і він повинен перейняти родинну справу. Лакі ж — дівчинка і за дефолтними налаштуваннями має опікуватися справами родини: весілля, діти, мереживо й кухонне приладдя.
Лакі дорослішає, росте і змінюється — відчуває потяг до протилежної статі і сміється над дурістю хлопців — це ж треба, аби звести з розуму достатньо струнких довгих ніг і засмаглих плечей.

Лакі вважає всіх, хто близький до тридцятирічної відмітки, старими.
Лакі закохується в татового помічника і мучиться тією любов’ю, намагаючись привернути увагу, здатися дорослою, привабливою, саме тією, потрібною, вже не дитиною.

Так, ця повість не може претендувати на будь-які філософські лаври і для старших за 20 більше годиться в ролі читанки для аеропорту, потягу, довгих маршрутів метро, аби розвантажитися і згадати про те, як колись стиралися межі та умовності й будувалися наново, як колись усе здавалося ворожим, дивацьким та недолугим, а почуттів було так багато, наче щомиті вибухаєш фейєрверками.

Джерело: http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/44530/