преса

Автор: Ігор Бондар-Терещенко
Видання: Еспресо tv

Еспресо.TV про «Казку Старого Мельника» Сергія Ухачевського

... у "Казці Старого Мельника" Сергія Ухачевського (Л.: Кальварія) національно свідомі герої будь-яких монстрів на раз ідентифікують. "То п’яні москалі заблукали і люд православний лякають!" - підказують вони рішення проблеми, і вже потім виявляється, що не всі вороги в телевізорі сидять. Деякі з них живуть у казках того самого мірошника, що він їх дітям обов’язково на ніч розповідає. Про бурсака з Острозької академії, Лісову Князівну, пана Адама і з десяток песиголовців та їхніх краль повітруль.

"І пропала б ні за цапову душу наша Христя, - як мовив той Мельник (а ми б закрили книжку після першого бою, схожого на всі бої з епопеї Толкіна), - коли б ця історія була тільки про неї і про песиголовців. Одначе наша історія про інше..."

З одного боку, ісландських саг і середземноморських балад з лицарями, чаклунами і мисливцями на відьом, драконів і заодно здоровий глузд глядача у недільному кінопоказі вистачає. З іншого боку, про москалів, панове, там нема. А яка стародавня українська історія без москалів? Ну, або без ляхів і цих, як їх в біса – правильно, масонів.

Коротше, лісовики, мавки, снігові королеви, точніше, лісові князівни, які дітлахів по дібровах зваблюють? живуть у цьому казанні, немов у казані з юшкою у мультику "Пластилінова ворона". То згортаються, то розгортаються строкатим килимом історії діда Панаса і баби Яги з даремно недочитаної на першому курсі збірки української демонології. Тоді на будь-які історичні нісенітниці закривали очі, аби тільки дізнатися, чи дійде Червона Шапочка до ручки, а чи до Пряничної хатки, що криївкою в Чорному лісі звалася. "Утім, цікавість брала своє, Христина розплющила одне око і побачила, що на неї мчать песиголовці! Їхні потворні подерті плащі зловісно розвівались, морди люто вишкірювались під каптурами. Важкий подих вороних коней гарячою парою виривався з ніздрів, і розносився гнилісний сморід. Їхні червоні очі біснувато вирячувались, немов шукали кривавої поживи, зелена піна спадала з м’ясистих губ на землю і шипіла, роз’їдаючи ґрунт".

Але зазвичай все перемелеться на краще у цих казках, що від них всіляке національне виховання ще з пуп’янку закльовується, і буде з того чергова література. Не для дітей.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій