преса

Автор: Ігор Бондар-Терещенко
Видання: Еспресо tv

Донецька утопія, київські понти і стрільба в Президента

... модель не соціальної, а політичної утопії пропонує у своєму новому романі "Вакансія для диктатора" Сергій Батурин (Л.: Кальварія). Наше кримінальне майбуття в сучасній літературі починалося, якщо згадаємо, путчем в карнавальних "Рекреаціях" Андруховича і його наслідками в месницькому епосі «Я, зомбі Кононовича, продовжувалося бойовиками Кокотюхи, Вільчинського і Положія, а вже завершилося все «Охоронцем» розглядуваного тут автора, який у недалекому 2001 році став лауреатом «Коронації слова». Ясна річ, що – третьої премії, адже доба буремних 90-х вже проминула, і на часі були інші геополітичні способи співіснування з реальністю.

Але, як то кажуть, якщо ви не йдете геть від Росії, вона іде до вас, що підтвердили не лише останні в часі події, передбачені допіру Хвильовим, але також згадана книжка Сергія Баурина. Знов-таки, "без Еспанії" і "не для дітей", тобто уникаючи згадки про того, хто захопив Крим, довів країну до межі квасного патріотизму і зруйнував міф про Третій Рим. Тим не менш, реалії у "Вакансії для диктатора" цілком упізнавані. Прізвища перших осіб, ясна річ, переінакшені, навіть загальновідомі топоніми – так само, і Красива площа в столиці донедавна нашої Родіни бачить своїх знайомих героїв з новими іменами.

Та й події не такі вже нові, точніше рефлексії героїв щодо них, як у фільмі "Брат". "Сьома пив пиво з в’яленим судаком, з ненавистю зиркаючи у величезний екран-плазму, де вже другий день нічого, крім новин і "Лебединого озера" не передавали, коли до нього ввірвався місцевий малолітка Сява з витріщеними очима». Мабуть, всі знають, що було далі? Правильно, «он, сука, Шишу замочил".

Сюжет роману справді цілком кінематографічний, розповідати краще на мигах. Стріляємо в Президента – влучаємо у власну пам’ять, і далі вже понеслося. Пригадуєте охоронця вже нашого рідного любителя страусів і золотого руна у президентському кріслі? Там ще все життя його боса промайнула в якомусь обшарпаному записнику, куди нотувалися всі "встав-пішов-купив-випив-наказав стріляти". Так само у даному випадку все зав’язано на капітані президентської охорони, його коханці, придорожніх бандитах, і вже потім – на тому самому виснаженому до незмоги страусів погодувати диктаторові.

Якщо ж серйозно, то чтиво цілком поживне, в міру динамічне, без фактичних ляпів, бо історія все ж таки доволі свіжа, всі імена-прізвища, а також події на слуху. Коротше, диктатура його успіху не залишає нам вакансій для нудьги.

Джерело: http://espreso.tv/article/2015/11/02/donecka_utopiya_kyyivski_ponty_i_strilba_v_prezydenta