преса

Автор: Катерина Холод
Видання: Друг читача, портал

Прогулянка по лезу ножа

Сергій Ухачевський. Карпатський капкан : роман. – Л. : Кальварія, 2015. – 216 с.

Друга світова війна не дає спокою сучасним письменникам. Це не дивно, бо відголоски тієї катастрофи ми відчуваємо і зараз, хоча й не завжди знаходимо цьому раціональне пояснення. Але слова «фашист» і «каратель», що виринули з минулого століття як чорт з табакерки, зараз успішно використовувається в інформаційній війні. Це лише маленький фрагмент з мозаїки трагічного сьогодення, яке в черговий раз відсилає нас до подій тієї, давньої війни.

Інший фрагмент мозаїки, авантюрно-визвольний, пропонує письменник Сергій Ухачевський в романі «Карпатський капкан», що відносить читача в далекі сорокові та п’ятдесяті роки. Атмосфера шпіонських пригод, поєднана з культом особистості та діалогами про «опасных хохлов» і масштабними планами радянської влади, яка довгий час бореться з повстанцями Західної України – це і є сенсові акценти твору.

Роман починається з Москви 1951 року, але автор переміщує персонажів то в 1941, то в 1944, то в 1946 роки. Це подорожі у часі, інтрига з переплетіннями сюжету. Герої «Карпатського капкану» намагаються протистояти тиску радянської влади. При тому, що умови, які склалися після війни, скоріш сприяють знищенню повстанського руху, а не його розквіту. Тому декому з персонажів доводиться вести небезпечну гру, яка може призвести до насильницької смерті. Прогулянка по лезу ножа, що триває не одне десятиріччя. Ризик, який став для героїв повсякденням. Знищення своїх слабкостей, а також дії, спрямовані на відбиття кремльовської агресії.

В «Капкані» успішно співіснують декілька світів. В чомусь вони суперечать один одному, але ці художні світи об’єднує таємна боротьба, невідома для стороннього ока. «Наша страна – «первая в мире»… Про це волають передовиці газет, про це харчать репродуктори на всіх перехрестях», – виголошує автор зі сторінок роману. Сергій Ухачевський намагається передати гнітючість атмосфери, яка панує в гамірній Москві, в кулуарах влади.

Як на мій погляд, письменник дуже зловживає образом Йосипа Сталіна. Поведінка та слова цього ледь не головного персонажу роману нагадують шаблонні уривки з примітивних історичних серіалів. Це суттєво псує твір, але може бути цікавим для того, хто саме так і уявляє Сталіна. Очевидно, що за задумкою автора, більш за все Сталін переймався «украинскими буржуазными националистами», які за підозрою параноїдального «вождя народов» все ж налагодили зв’язок з капіталістичним Заходом.

Що насправді відбувалося в партійних кабінетах ми навряд чи колись дізнаємося. Факти оповиті народними міфами. Коли вже звертаєшся до літератури, то помічаєш, що в «Карпатському капкану» фантазія Сергія Ухачевського спрямована на зображення військового побуту, гарячих суперечок героїв і розплутування клубку роману, а не на велику історичну достовірність. Авантюрність сюжету підкріплена чимось схожим на історію кохання. Як бачите, обов’язково треба додати в роман жіночій слід. Британська шпіонка у країні Рад – так, без цієї «спеції» страва буде прісною. Як і без народних мудрощів, що часто трапляються у романі: «Бути простим?! Для простих – перша-ліпша гілляка».

Джерело: http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/40740/