преса

Автор: Євгенія Кононенко
Видання: Без цензури, газета

Бог і поколоті вени

http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/n32/culture/116.html
1 вересня 2005

Ці дві книжкові новинки тільки-но прибули до Києва зі Львова. Вони вийшли в серії «Бібліотека Четверга» й належать до такого розробленого у світі жанру, який має усталену назву – «альтернативна проза». Француз Жан Жене, американці Ірвінг Уелш, Ричард Хелл, Чак Паланек, японець Рю Муракамі – ось неповний список провідних світових альтернативників. А російська альтернативна проза розпочалась зі знакового роману «Москва–Петушки» незабутнього Єрофєєва.

Українська ж альтернатива сформувалася зовсім недавно. Це проза Сергія Жадана, Світлани Поваляєвої, певною мірою Іздрика... Альтернатива – чому саме? Це не просто наркотики або безпробудний алкоголізм, секс, відірваний від стосунків, і ненормативна лексика. Це перш за все світ без Бога, побачений із середини. А втім, мешканцям того світу іноді хочеться, щоб Бог поглянув і на них. Вони тоді йому покажуть свої поколоті вени... Та приємно відзначити, що на сторінках східноєвропейської альтернативи шприци (ширки) фігурують мало, здебільшого «трава» та «бульбулятори». Крізь цинізм і вульгарність проглядає бажання любити й бути любимими. Але й у заокеанських колег-альтернативників також, буває, прокидається відчуття: так жити не можна, треба щось робити...

Можна оголосити, ніби й українка Поваляєва, й поляк Нагач всього-на-всього смакують атрибути життєвого бруду, хизуючись своїм знанням наркоманської субкультури. Таке потрактування залишимо традиціоналістській критиці. Можна намагатися відшукати в подібних текстах протест проти буржуазної чи комуністичної розтлінної брехні, яка породжує фатальну зневіру серед молоді. Бо ж у тому світі, до якого виникла така жорстка альтернатива, також, зрештою, нема Бога... А може, нам просто зблизька показали світ, у який ми не потрапили не через наші якості, а просто тому, що нам пощастило. Кожен може опинитися там. Зрештою, кожному з таких авторів стало й хисту, і терпіння не тільки задумати, не тільки розпочати, а й дописати стилістично зграбний роман про свій досвід.

..Але чи зможуть ті діти піти зі свого світу? «ОРІГАМІ БЛЮЗ» українки Світлани Поваляєвої закінчується тим, що «лірична героїня» на ймення Мрія нібито зустрічає велике кохання. Але читач, подекуди заворожений колоритними описами пригод безпутної Мрії, не вірить у такий хепі-енд. Певне, велике кохання примарилося бідній дівчині після чергової дози.

А герой «ВІСІМ ЧОТИРИ» поляка Мірослава Нагача після насиченої наркопригодами ночі переживає світлі почуття, зустрічаючи світанок на даху будинку. Але люк на горище заклинило і двоє хлопців із великої компанії не можуть повернутися назад. Чи прийдуть за ними їхні друзі чи батьки? А може, усе це тільки мариться юному поляку 1984 року народження, а насправді він перебуває в непритомному стані десь в операційній? Хтозна...

Світлана Поваляєва.
ОрІгамІ блюз.
Львів, Кальварія, 2005

Мірослав Нагач.
ВІсІм Чотири.
Переклад із польської.
Львів, Кальварія, 2005