преса

Автор: Юка Гаврилова
Видання: Без цензури, газета

Ті самі граблі, складені із книжок

Десятий рік поспіль Україна презентує себе у Франкфурті як поліграфічно недорозвинена держава
16 листопада 2005
http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/792/culture/815.html
Приводом до дискусії стало оформлення й наповнення державного стенда України на Міжнародному книжковому ярмарку у Франкфурті. Наболіла, як стрибок на ті ж самі граблі, тема недолугого позиціонування сучасної української культури знову породила печаль у душах та кепкування на вустах людей, небайдужих до репутації нашої країни. Своїми враженнями від Франкфурта ділилися відомі й авторитетні особи. Письменники Василь Шкляр, Андрій Курков і Василь Кожелянко, художниця Влада Ралко, професор академії мистецтв Володимир Будніков. Модерували посиденьки ініціатори заходу – головний редактор видавництва «Кальварія» Петро Мацкевич та головна редакторка журналу «PR-менеджер» Ксенія Сладкевич.

Очевидці оповіли словами й продемонстрували фото того, як «оригінально» виглядав офіційний стенд України на найбільшому у світі книжковому форумі. Звісно, прикрашений традиційними рушниками (нічого сучаснішого ми придумати не в змозі?). У розділі fiction, тобто – «красне письменство», домінували давні видання Шевченка, Франка, Гончара, Бажана, Павличка, Маланюка (нічого новішого з тих пір ніхто в нас не написав?). Під загадковою табличкою The Right («праворуч» – англ.) лежала нібито правнича література: Карний кодекс України (російською мовою), філософічний твір «Людство і віра» й той же Шевченко... У центрі експозиції панував 12-кілограмовий фоліант у шкіряній обкладинці-кофрі «Україна – козацька держава». Фоном йому служили факсимільне видання «Тихого Дону» Шолохова у двох томах (випущене в Москві, зокрема й на гроші фонду Леоніда Кучми «Україна») та ще один спільний українсько-російський проект – книжка «Советский солдат» Олександра Сизоненка (випущена московським видавництвом «Русский писатель»).

Серед 1000 найменувань, представлених в експозиції національного стенду, актуальній українській літературі місця практично не знайшлося. Сюди не запросили й наших авторів – справжніх зірок Франкфурта-2005. Юрій Андрухович, Любко Дереш, Сергій Жадан, Андрій Курков презентували свої книжки та давали інтерв’ю зарубіжним мас-медіа біля експозицій тих приватних видавництв, що випускають їхні твори в Україні та Європі, а в міжнародному центр-холі брали участь у читаннях і дискусіях. А перший український каталог авторських прав та аналіз нашого книжкового ринку на своєму стенді представила теж недержавна організація – Львівський форум видавців.


Довідка «БЦ»

Книжковий ярмарок у Франкфурті почали проводити з 1949 року. Майже 80 відсотків усіх контрактів у світі, що укладають на видання книжок та їх розповсюдження, підписують у Франкфурті. Цього року захід відбувався з 19-го по 23 жовтня на площі 168 790 кв. метрів, 7223 експоненти зі 101 країни світу представили поважному зібранню діячів видавничої сфери й публіці 380655 паперових видань та електронних публікацій. На ярмарку було презентовано близько 100 тисяч нових книжок, а також були присутні більше як тисяча авторів. За п’ять днів відбулося понад три тисячі різноманітних культурних заходів. Ярмарок відвідало загалом 284 838 осіб – на 6,3 відсотка більше, ніж торік.

Коментарі

Іван Чиж – голова Держкомтелерадіо й керівник української делегації – мав радість із того приводу, що площа національного стенда цього року збільшилася від чотирьох квадратних метрів до 80. Критику він відкидав, стверджуючи, що така форма презентації держави сприймається на ура в Європі.

«Участь України в книжковому ярмарку у Франкфурті сприяла зміцненню позитивного міжнародного іміджу держави, поглибленню міжнародного співробітництва в інформаційній та книговидавничій галузях», – бадьоро відрапортувала прес-служба Державного комітету телебачення і радіомовлення. І зарахувала собі як заслугу 30 контрактів на продаж авторських прав на видання перекладів літературних творів. Тільки забула додати, що майже всі угоди уклали не книголюби з Держкомтелерадіо, а приватні українські видавці та автори...

А ось якою бачить ситуацію неодноразовий учасник багатьох національних та міжнародних книжкових імпрез успішний видавець Петро Мацкевич:

– Наявність на виставці такого державного стенда відверто псувала мій бізнес. У термінології маркетингу це визначається так: антибренд «Україна» знижує вартість бренду «Кальварія». Не бачу нічого дивного в тому, що наші приватні видавництва намагалися розташувати свої стенди якомога далі від недолугого державного. Аби їх тільки не асоціювали із цим нікчемством.

Цьогорічним почесним гостем ярмарку була Корея, і впоралася вона з такою роллю відмінно. Наступний рік зарезервовано за Індією. Наше Міністерство закордонних справ уже подало відповідну заявку, і викохана мрія чиновників – дістати статус почесного гостя на книжковому ярмарку у Франкфурті-2008 – скоріше за все, стане для України небезпечною реальністю. Небезпечною тому, що відсидітися сірячками серед інших книжкових стендів, як це відбувалося 10 років поспіль, не вдасться. А з огляду на загальну прискіпливу увагу, відсутність креативних ідей та зацікавленість доробком незалежних національних видавців, Україну може очікувати неабияке позорисько.

Олександра Коваль, президент Форуму видавців у Львові:

– Аби гідно представляти Україну як почесного гостя, треба мати пристойну кількість перекладів сучасних українських авторів на мови світу. Сьогодні доволі багато перекладів Оксани Забужко, Куркова, Жадана, Дереша та Андруховича. Прекрасні імена, але хтось вважає, що цього задосить, аби презентувати країну? Поки що ми не маємо державної програми з пропаганди нашої літератури на міжнародному ринку. А того, що власними силами роблять окремі видавці, явно недостатньо.

У 80 тисяч доларів обійшовся платникам податків вояж офіційної делегації України до Франкфурта. Начебто й невелика сума. Утім, усі незалежні експерти впевнені, що й цими грошима можна було розпорядитися розумніше, з дійсною вигодою для іміджу держави. Створити сучасного вигляду експозицію й наповнити її аналогічним інтелектуальним товаром. А не виставляти нас перед грамотною світовою спільнотою загумінковою оазою, де час чи то зупинився, чи ледве повзе. Де не відбувається нічого якісно нового ні в літературній творчості, ні в книжковому дизайні, ні в поліграфії, ні загалом у видавничому бізнесі.

Термін «бренд» означає потужну товарну марку, яку сприймають не розмірковуючи, як образ, що гарантує якість сам собою. Коли ж Україна продовжуватиме брендувати себе на інтелектуальному полі найавторитетнішого книжкового форуму так і надалі... Згодом, і надто скоро, їй уже ніщо не допоможе довести свою адекватність сучасній цивілізації в очах світової спільноти.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930







229 авторів
349 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій