преса

Автор: Світлана Борисенко
Видання: Портал альтернативної культури

Я хотів би, щоб всі були такими щасливими, як я

Ідучи на виступ я ще здалеку помітила скупчення народу поблизу Сонячного парку. Одразу зрозуміла, що це прихильники творчості Любка Дереша прийшли в "Сто доріг" і, очевидно, чекають митця. Такого величезного скупчення народу пивниця вже давно не бачила. Роблю висновок: Полтава багата на освічену молодь. До концерту з Любком поспілкуватися не вдалося, адже протиснутися через моїх колег з інших видань дуже важко.

Що ж, вечір почався вдало, чекаємо Любко Дереша. А він неводвзі і сам з'явився на сцені. "Я не був в Полтаві 5 років. Дуже радий вітати вас тут, в цьому залі" - привітав своїх шанувальників письменник. Заплановану на цей вечір програму Дереш змінив, і вирішив прочитати 2 оповідання, які "ще не були читані ніколи". Розпочато читання з розважального "Повернення Світовида", яке потім породило літературний конфлікт між автором і слухачами. Але ж ми знаємо: там де є конфлікт, там є і розвиток.
"Я сподіваюся ви принесли помідори і яйця", - зауважив Любко.
Друге оповідання пролунало в повній тиші. Напевно, кожен задумався над питаннями, які нібито самі поставали в творі, чи то над долею персонажа, чи то над своєю. Мене вразило питання: "А може Бог - це і є людина?" Закінчується вечір читанням не менш цікавої фрази: "Все що йому потрібно: це просто віднаходити в собі сили йти далі".

Після цієї гучної фрази не хочеться втомлювати питаннями Любка, зважаючи на те, що під час виступу записки з залу уже буди передані. Запитавши дозволу у самого автора я намагаюся скласти інтерв'ю на основі його відповідей. Подивимося, що із цього вийшло:

- Ви зараз одружений?
- Досі перебуваю в статусі розлучений. Але як на мою думку, то шлюб дає відчуття захищеності, відповідальності. Становлення творчої особистості прямо залежить від необхідності одруження, здатності довіряти комусь свої таємниці. А взагалі, я хотів би, щоб всі були такими щасливими як я. Я дуже щаслива людина. Це робить людей вдячнішими.

- Як ставитеся до критики?
- Нормально відношуся до обґрунтованої критики, треба, перш за все, зрозуміти, що побудило людину це сказати. Взагалі, наша натура передбачає те, що ми охоче приймаємо себе такими, як є, і не попішаємо змінюватись. Але якщо є можливість, то чому б не змінити себе на краще бодай на сантиметр?

- Чи довго писали "Трохи пітьми"? Як вдалося втримати стільки сюжетів в голові?
- Відкрию вам таємницю: там немає сюжетів, є образи. Писав я його порівняно недовго: 6 місяців. Він є своєрідним Франкінштейном між романами "Намір", та іншим, який не з'явився для читача.

- Чому Ви з сарказмом писали про Світовида, адже йому поклонялися наші предки?
- Сарказм направлений не на нього, а на те, як сприймається нами історія, поділ світу на наших і не наших. Я не важаю, що такий поділ несе користь. Я підштовхую до того, щоб люди самі намагалися дізнатися, хто такий "Світовид". Намагаюся ставити питання перед читачем, а не давати на них відповіді.

- Де черпаєте натхнення?
- Натхнення - це коли ти комусь щось віддаєш. Природа людини в тому, щоби постійно віддавати. І те, що до тебе повертається і є натхнення.

- Чи є у Вас ритуали, правила при написання твору?
- Дисципліна є у кожного автора. Я пишу в першій половині дня, здебільшого зранку. Не показую нікому аж доки не допишу. Для того, щоб щось написати потрібна рішучість, наполегливість. Просто так сісти і написати не вийде. Треба йти, йти і воно колись запишеться.

- Як би Ви хотіли, щоб сприймалися Ваші твори?
- Перш за все, я хочу щоб люди ставили собі запитання після їх прочитання. Для цього повинен бути певний досвід за плечима. Потрібно бути чесним з собою, ставити собі питання: "хто я?", "для чого прийшов у світ?". Я хочу, щоб читачі замислювалися над тим, що висвітлено в творі.