преса

Автор: Катерина КОВАЛЕНКО
Видання: «Привет, ребята!»

Неформалы своего времени. Любко Дереш

Неформалы своего времени. Любко Дереш
15.10.2013

Любко Дереш – сучасний український письменник, написав свій перший роман у 15 років, а видано його було, коли авторові виповнилося сімнадцять. Коли цей твір, що зветься «Культ», було опубліковано спершу в журналі «Четвер», а потім випущено видавництвом «Кальварія», його трьохтисячний наклад розійшовся вмить. Але багато хто тоді вважав, що письменника на прізвище Дереш насправді не існує. Мовляв, не може дитина написати текст, настільки композиційно бездоганний і насичений багатими культурними алюзіями. Роман створено дорослою людиною або группою відомих авторів, що сховалися за псевдонімом…
Любко народився третього липня 1984 року у Львові. Вчився у СШ №2 м. Пустомити, потім закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.
Зараз Любко Дереш — один із найвідоміших сучасних українських авторів. Головні герої його творів — підлітки та цікаві історії з їхнього життя. У творах не викреслює розповсюджений сучасний сленг та лайливі слова. У деяких уривках сюжет містить містичні елементи і враження підлітків, які перебували під впливом галюциногенних препаратів.

Здоровий спосіб життя
Складно повірити, але такий Любко, якому нема ще й тридцяти років, відрізняється начитаністю і високою освіченістю. Нема у нього чудернацьких витівок, які так притаманні молоді. який так реалістично змальовує відчуття під час наркотичного трансу, сповідує суто здоровий спосіб життя, не їсть м'ясо і займається йогою. «Мені потрібні здорова їжа, здоровий сон, правильна музика, у якій чим менше звуків, тим краще, бо мене інтригує мінімалізм. Правильні люди – ті, хто здатен на безкорисливі стосунки. Ті, хто не шукає, де б щось ухопити, ті, хто здатен ділитися.» — так описує він своє життя.
«Я живу в маленькому містечку біля Львова, близько спілкуюся з землею. Трускавки, порічки, смородина, словом – город… Та й поза порпанням у землі, там таке неспішне життя, усі процеси якісь пригальмовані. Таке природне оточення пом’якшує людину, знімає стреси, ви ж знаєте. Та я й не один такий. Навіть можна вже казати про якесь навернення молоді до здорового життя. Позитив такий, модерний рух.»
Здавалось би, Любко непогано заробляє своїми творами. Можна нічого обтяжливого не робити, приділяти час творчій праці й насолоджуватись цим. Так вчинила б не одна людина, проте не Дереш. Він дає завдання не тільки мозку, а я тілу: «Присідаю, від підлоги повіджимаюся добре, потім беру лопату та йду потіти на городи.»

Письменник без цензури
Цього літа я читала його роман «Голова Якова». Час від часу зустрічала нецензурні вирази. Проте мені це навіть сподобалось. Любко не вживає лайливі балачки одну за одною. Вони у нього рідкість, проте рідкість необхідна й влучна. Ось як він це коментує: «Усвідомлений мат знімає зажатість, звільняє агресію, здатний кардинально впливати на хід дипломатичних переговорів. Щодо використання мату в літ. творах, то безумовно, кожен автор повинен вирішувати сам за себе: доречно це чи недоречно. Для самого себе я не шукаю однозначних рішень. Якщо моє внутрішнє почуття прекрасного підказує, що потрібно вживати обсценну лексику, я обов’язково прислухаюсь.»
У Любка, який не цурається лайки у творі, все ж є одне табу – цинізм: «Завжди намагаюся його вчасно помітити і ввести протиотруту. Часом це набуває якихось пафосних інтонацій, але, буває, виходять і вдалі штуки, які потім приємно перечитувати.

Про патріотизм
Він давно вже говорить у інтерв’ю різним ЗМІ про те, що незалежність нашою держави не стала справдженням надій інтелігенції. Він каже, що таких людей, які були тоді елітою української нації і вели нас правильною стежкою, вже нема. Тому ми загубились у своєму розвитку. І на покоління, які йдуть на зміну, Любко надії не має. Мені особливо сподобався його вираз про сучасну молодь: «Цвіт нації чи цвіль нації?».
«Колись, коли я писав “Поклоніння ящірці”, я себе вважав націоналістом. Зараз мої погляди стали настільки ліберальними, наскільки ви це можете уявити. Можливо, на мене вплинула фраза, почута від Сергія Жадана, який є симпатиком буддизму: “Світ достатньо широкий, щоби вмістити в собі все”. В тому числі всі відомі нам протиріччя.
Є такий вид економічної політики, який називається протекціонізмом. Він спрямовує зусилля держави на захист національного виробника. Я є патріотом-протекціоністом. Зі зрозумілих причин мені важливий економічний добробут моєї держави, культурне благополуччя титульної нації всередині країни і хороше реноме країни в зовнішньому світі. Але, на жаль, синьо-жовтий прапор, національний гімн тощо не викликають у мені духовного підйому.»

Про освіту
Бугалтерська освіта письменника — вибір батьків. Раніше він заперечував проти нього, але із часом, зрозумів, що це розумне рішення:«Якби залишалася тільки література, то це було б доволі однобоко. Небезпечно однобоко. У моєму віці можна було б піддатися якимсь надто вже солодким реплікам та втратити зв’язок із тим, що рушить життя, – з економікою. Скрупульозна, приземлена професія бухгалтера, вона особисто мені дуже потрібна.» Любко вважає, що слава – річ мінлива і може покинути у будь-який час. Якраз тоді і може знадобитись його потрібна в наш час професія. Каже, що тоді став би займатись страховим бізнесом.

Щодо кіно
Зараз в процесі роботи є анімаційний фільм за мотивами роману «Культ», повністю зрендерений комп’ютером. За рахунок того, що немає якогось надфінансування, цей процес просувається не дуже спішно.
Стосовно інших екранізацій. Була колись постановка «Поклоніння ящірці» на берлінській сцені, в театрі. Зараз існує студентська робота, пов’язана з романом «Намір», і ще кілька оповідань молоді люди на своєму ентузіазмі ставлять на сцені.
«Я думаю, що в свій час чи «Поклоніння ящірці», чи «Намір», чи ще якась книга будуть екранізовані, тому що є передумови розвитку українського кіно, воно потребує сюжетів, потребує сценаріїв.» — каже Дереш.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930







230 авторів
351 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій