преса

ТРИ ЮРІЇ ДЛЯ ТЕБЕ

ТРИ ЮРІЇ ДЛЯ ТЕБЕ
12.11.2013

Для мене форум завджи був тісно переплетений з Юріями. Троє з них для мене значили (деякі все ще значать) щось особливе. Мабуть, то львівський фатум – скликати псів святого Юра.

Власне, одного з тих Юріїв уже зустріти на Форумі не вдасться. Я про Юрка Покальчука. Львівський форум завжди вʼязався мені в голові з його малиновим піджаком, з жовтою хусткою на шиї та чорними ґанґстерськими (чи просто циганськими?) окулярами. «Любку, я вмію передбачати моду на кілька років уперед», – запевняв мене Юрко якось у Петербурзі, куди ми потрапили удвох, піддавшись його авантюрному пориву. Я не сумнівався в надприродніх здібностях Юрка. Як справжній містик, він не зловживав своєю могутністю: навіть маючи таке знання про моду, він ніколи йому не слідував. Він був поза модою, понад стилями, продавлював світ своєю енергією та харизмою, змушуючи інших міняти правила по ходу гри. Завжди в оточенні приятелів, в оточенні жінок, завжди на ходу роздаючи автографи – коли я його побачив таким вперше у свої 18 (здається), я впевнився, що ось вона – жива легенда літератури, у своєму апофеозі. Львівський форум – то було чудове обрамлення для нього – масивної коштовності укрліту.

Інший Юрій – не менш коштовний, але то вже не коштовність із скарбниці раджі, то як подарунок із рук шамана – ось тобі бубен нижнього світу, крихітко. Бий у нього, він витримає. У нього моторошний звук. Він дарує видіння. Раніше Іздрик був інший. Раніше він тріпував у себе всередині. Тепер він – весь назовні. Схожий на рок-зірку, що дожила до свього пʼятого золотого диску. Якось ми з Іздриком, замість піти на Ніч поезії, заглянули до нього на кухню, й Іздрик до опівночі показував мені свою колекцію пристроїв для куріння, влаштовував сеанс гештальт-терапії Галці Крук, давав настанови з дзен своєму синові – випускнику католицького коледжу, готував чай на молоці. Ту ніч памʼятаю і бережу. Знаючи, що Іздрик десь тут, нагадую собі, що життя, а з ним і Форум, дихають по-різному, що десь тут тече містика і візіонерство. Що у фразі «блискавка фар» слово «фар» не конче писати латиною.

Нарешті, третій Юрко, який для мене додає щось суттєве в дух Форуму – це ще один Юрко, якого я майже не знаю. Знаю, що він вирафінуваний, наче прибулець з іншого світу, з галактики чистих кристалічних речовин. Його завжди відрізняє відмінне почуття смаку і такту. Його сорочки ідеально дібрані, його волосся досконало хаотичне, його слова завжди точні, тихі, в них є щось медичне, щось від скальпеля у руках хірурга. Недавно я дізнався, що він має глибокі пізнання в одній із царин медицини. Знаходитись біля нього – це дихати якимось вищим духом інтелігентності, очищеної від сентиментального слизу. Навіть не хочу називати його, аби не завдати шкоди грубими компліментами. Хочеться цінувати його присутність, цінувати ті ефемерні стосунки, що є в нас. Хочеться, врешті, запитати, чому ж він іноді носить мешти на босу ногу.

Я хотів би, щоб Львівський форум розростався, щоб зʼявлялося більше простору для тих чудових звʼязків, які виникають на ньому. Щоб він був як виноградна лоза, яка заповзає у все нові закутки міста. Хотілося б, щоб зʼявився врешті заміський павільйон Форуму з належним сполученням із центром. Тоді можна було б говорити про розширення Форуму справді до світового рівня, можна було б запрошувати більше іноземних видавництв та авторів. Було б цікаво побачити на Форумі кращі зразки екранізацій відомих книг.
В якості постскриптуму хочеться побажати всім організаторам Львівського форуму, зокрема, пані Олександрі Коваль, й надалі бути зразком незалежності від зовнішніх обставин. Аби на їх прикладі інші могли переконатись, що чудо народжується у співпраці.