преса

Автор: Алла Котляр
Видання: Дзеркало тижня, газета

Велике бачиться на відстані?

Велике бачиться на відстані?
8.11.2013

Деградація суспільства (духовна й інтелектуальна), деградація книжки, літератури, мистецтва... Наберіть у пошуковику одне з цих словосполучень у будь-якій варіації — і на вас вивалиться купа всіляких посилань. Справді, "гортаючи" телеканали, бачачи, які твори кіно й літератури посідають топи в рейтингах і які новини найбільше читають, мимоволі подумаєш, що матеріально-тілесна ідеологія суспільства споживання остаточно перемогла духовну, і людство переживає інтелектуальний занепад.

Не книжка, а комфорт, фітнес, новітні гаджети і швидка зміна картинок — ось популярні нині культи непасіонарного покоління ЯЯЯ (1980—2000 рр.), самовпевненого й зацикленого тільки на собі. Часом видається, що останні десятиліття подарували світові моментальність і креативність, яка змінює на певний час гормональне тло читача/слухача/глядача, але не талановитість і, тим більше, не геніальність.

Але "геніальність" — не синонім "популярності", і генії ніколи не потрафляли смакам мас. Чи справді людство переживає інтелектуальний занепад і більше немає пророків? Чи такі твердження — як бідкання, що "раніше й вода була мокріша", а насправді інформаційні потоки нині такі небувало потужні, різноманітні й легко доступні, що з них просто важко вичленувати по-справжньому цінне?

Поговорити про вічне і минуле DT.UA запропонувало інтелектуалам різних поколінь, зайнятих різною діяльністю, поставивши троє запитань.

1. Побутує думка, що за кілька останніх десятиліть світова спільнота стрімко деградувала, і не тільки Україна, Росія, весь пострадянський простір, а й світ загалом не породив за цей час справжніх геніїв (або, у кожному разі, їх було значно менше, порівняно з попередніми десятиліттями), які б створили самобутні твори, відшукали нові смисли, наблизили людство, культуру і сам світ до ідеального цілого. Принаймні це стосується галузі літератури та мистецтва. Чи згодні ви з нею? І чому?

2. П'ять останніх прочитаних вами книжок.

3. П'ять книжок, які особисто ви вважаєте великими.

Зазначу, що, крім практичної цінності запропонованих читачеві списків літератури, книжки, важливі для кожного з тих, хто відповідав, — це ще й характеристика особистості та своєрідні маркери її успіху.
...
Любко Дереш, письменник:

1. Учені погоджуються з тим, що у світі наразі панує загальнолюдська цивілізаційна криза, пов'язана саме з кризою ліберального проекту і бачення людського благополуччя, описаного американським філософом Ф.Фукуямою. Це була велична спроба відвоювати собі право на щастя методами ринку, і вона блискуче провалилася. Голова Федеральної резервної системи США А.Грінспен після десятиліть побудови світової економіки нарешті заявив, що "економісти не знають, що таке ринок і як він працює". Таким чином, світ споживання наближається до завершення. Гадаю, особливо стрімка деградація останніх десятиліть викликана саме цією ідеологією — впевненістю, що людство може бути щасливим, споживаючи матеріальні блага і будуючи світ свобод та насолод ("плато людства", описане у Фукуями). Панування гедоністичної філософії примусило ринок відсіювати всі ідеї, котрі суперечили основним установкам такого світогляду, як маргінальні, радикальні або ж утопічні. Вважаю, що яскравих, сильних ідей, теорій у ХХ ст. було створено достатньо — починаючи з часів Ніколи Тесли. Але, як і винаходи Тесли, їх зупинила диктатура наживи.

Багато цікавих речей створювалося і створюється на території пострадянських республік, зокрема, в нас, в Україні. Чого варті розробки блискучого російського вченого В.Налімова, який запропонував імовірнісну модель мови і свідомості, російського вченого Ю.Агафонова, що запропонував смислову модель свідомості. Українські вчені, такі як О.Бахтіяров, пропонують унікальний комплекс технологій керування свідомістю — психонетику. На території України також було створено концепцію цивілізації волі — бачення майбутнього суспільства у використанні прихованих ресурсів психіки, а С.Дацюк є автором низки глибоких філософських праць з конструктивної філософії, що формулюють вагомі відповіді на порожнечу постмодерну. Зрештою, на "загниваючому Заході" також було зроблено серйозний відхід убік від сприйняття майбутнього людства виключно в гедоністичному ключі.

Такі дослідники людської природи, як К.Юнг, С.Гроф, К.Уїлбер, схильні вбачати прогрес людини саме у відході від матеріалістичної концепції дійсності, акцентувати на дослідженні природи свідомості, пізнанні власного "Я". Так, Юнг прогнозував деградацію західного суспільства ще у п'ятдесятих роках, попереджаючи, що надмірна увага до матеріального комфорту може створити ілюзію, ніби зміни, які мають відбуватися з людиною зсередини, можуть бути спровоковані ззовні.

Про визначальну роль людської свідомості у впливі на матеріальну природу також говорять сучасні фізики, від Д.Бома до А.Госвамі, чим відновлюють актуальність духовних вчень Сходу і проливають нове світло на містицизм Заходу. Пошук духовних відповідей на матеріальні проблеми зачіпає і громадських діячів. Мені здається, це і є тенденція, що протистоїть гедоністичному, матеріалістичному світогляду. Вона має що запропонувати людству замість експуататорського ставлення до світу і бездумного марнування життя на розваги та дешеві насолоди.

2. К.Дорошенко
"Кінець епохи пізнього заліза".

В.Нікітін "Архітектор часу".

Х.Венгринюк "Хутір Америка".

В.Гуменюк "Н2О".

Ю.Косач "Володарка Понтиди".

3. Дж.Оруелл "1984".

Д.Селінджер "Ловець у житі".

К.Воннегут "Бійня №5".

Ж.Бодріяр
"Символічний обмін і смерть".

В'ясадева Двайпаяна "Махабхарата".