преса

Автор: Тетяна Павличенко
Видання: Галицька регіональна інформаційна мережа «ГРІМ»

Любко ДЕРЕШ:

Любко ДЕРЕШ: "Шкодуватиму, якщо діти жертвуватимуть свій час на мої твори"
17.09.2013

Популярний в Україні та Європі молодіжний автор Любко Дереш народився у Пустомитах Львівської області. Попри те, що за освітою Дереш математик та економіст (закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю "облік і аудит"), свій перший твір написав у 17-річному віці. Зараз, коли йому виповнилося 29 років, творчістю молодого автора захоплюються чимало поціновувачів сучасного літературного слова. Сміливо можна стверджувати, що Любко Дереш привніс нову течію в сучасну українську літературу та розворушив частину суспільства. Тепер на його романи з нетерпінням очікують. Пропонуємо вашій увазі думки самого письменника про його творчість, світогляд та літературні вподобання.

- За час вашої письменницької діяльності на вас "начепили" досить багато бирок: "вундеркінд", "золотий хлопчик", "молодий йог"… Назви справедливі?

- Це такий час - на все і на всіх чіпляють бирки. Пробувати розібратися з усіма ярликами - це так само, як вчитуватися у спам, який приходить на поштову скриньку. Бирки - це зі сфери журналістики. Журналістику, так вже повелося, цікавить тільки те, чим захопити читачів. Інколи на їхні репліки простіше сказати "так" і не звертати увагу, ніж детально пояснювати, чому інакше.

- Ви родом із невеличкого містечка Пустомити. Тепер, коли стали відомим, як ставитесь до свого провінційного походження?

- Я великий шанувальник провінційних містечок. Із задоволенням приїжджаю в Пустомити з іншого провінційного містечка, в якому живу зараз зі своєю дружиною. Ви ж знаєте, що жити у великому місті в наш час - це радше кара, ніж удача. А походження визначається не місцем народження, а сім’єю, в якій ти народився. Мої батьки дали мені виховання, яке дозволило розвиватися, думати, аналізувати, визнавати власні недоліки, змінювати себе і ділитися досвідом з іншими.

- Яке ставлення до України як держави і як нації

- Із усіх сил патріотичне. Україна має розвиватися. Люди повинні боротися за власний розум, а не за минуле, очищати серце, а не націю, обирати вищі цінності, а не геополітичний вектор. Тоді відбудеться самостановлення.

- Вас читають і в Європі... Що цікавить європейців у ваших творах?

- Їх цікавить те, що цікавить людей скрізь - інші люди і їхній досвід. Людей на всій планеті цікавить одне: як бути щасливим. Іноді цей інтерес вуалюється, а іноді й заперечується. Якщо поміркувати, стане зрозуміло, що всі дії людини так чи інакше - про це.

- Як би ви поставилися до того, що діти у школах вивчали ваші твори на уроках української літератури? Взагалі вважаєте за потрібне, щоб учні вивчали літературний постмодерн?

- Я не вважаю, що постмодерн потрібно вивчати. Він зараз сама суть простору, весь світ про це. Вивчати потрібно пам’ять, те, що залишилося з минулих часів - найдавніші пам’ятки писемності. У нас так багато коментарів з приводу них, що рідко хто бере в руки оригінал якоїсь древньокитайської "Книги пісень", чи індійської "Рігведи". Ми обмежуємося дайджестами, враженнями, коротким змістом. Власне, це і є фальсифікація пам’яті, суть постмодерну. Шкодуватиму, якщо діти жертвуватимуть свій час на мої твори. Це література для людей з металевими мізками, яких не проб’єш уже нічим. Я сподіваюся, нове покоління буде мати в голові психіку, а не метал.

- Що самі читаєте? Що можете порадити?

- Читаю сакральні тексти різних культур. Авеста, Рігведа, Старша Едда, Епос про Гільгамеша - мене цікавлять тексти, де описаний Творець, Творення і Творіння Світу. Читаю також коментарі до цих текстів. Не читаю на даний момент сучасної літератури, бо зрозумів якось, що не здатний втямити, про що вона розповідає насправді, не знаючи всього пласту людської думки. Це нам здається, що ми читаємо детективи і любовні романи, насправді це одна і та сама історія, яку розказують люди від прачасів. Можу порадити одне: користуйтесь Інтернетом, поки він є. Зараз вся важлива інформація про історію людства, писемності, стосунків людства зі Всевишнім, зараз ця інформація доступна у зручній формі. Нехтувати цим благом просто смішно. Якщо правильно задавати запитання, правильна відповідь знайдеться, тим паче у наш час, коли є Google. Це є читанням нашого часу. Немає окремих книжок чи авторів, є велетенське полотно єдиного тексту, яке можна читати в будь-якому керунку. Варто просто слідувати за своїм інтересом, досліджувати питання, яке цікавить тебе і мати сміливість іти в пошуку відповіді до кінця.

- Як оцінюєте власну творчість? На яку аудиторію пишете, і з якою би ще хотілось контактувати?

- Я оцінюю свою попередню творчість, як кислоту для людей-роботів. Вона спричиняє біль живому розуму, та й не для нього вона призначена. Зате плавить мікросхеми роботизованої свідомості. Я сподіваюся привносити щораз більше живого у своє письмо, зменшувати поголів’я болю і гніву, нарощувати показники безумовної радості і щастя.

- Чи маєте якихось авторитетів у літературному світі, до яких хотілось би дотягнутись?

- Бабель - раз. Лао-Цзи - два. Селінджер - три.

- Яким би ще видом мистецтва хотіли б займатись, окрім літератури?

- Хочу вивчати бойові мистецтва.

- Що для вас зараз література - спосіб самовираження чи все-таки товар?

- Самовиражаються в ЖЖ ті, кого не визнає протилежна стать. Для мене література - це шлях. Шлях - не товар, шлях - це процес. Я не знаю, яким буде цей шлях через два кроки. В цьому радість.

- Із кожним роком працюється легше чи важче?

- Важче. Так само, як зі знанням: чим більше знаєш, тим більше розумієш, що є невігласом.

- Який ваш улюблений спосіб відпочинку? І які місця обираєте для відновлення сил?

- Улюблений спосіб відпочинку - дисципліна. Найкраще відновлюють сили святі місця. Напевне, тому ці місця і святі. Також добрими є гори, море, сонце - нічого вигадувати не треба.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій