преса

Автор: Світлана Барановська
Видання: Житомирщина, газета

«Щоб було про що згадати»

16.05.2013
Я прожив життя завиграшки. Напевно, це і є щастя: робити тільки те, що подобається; працювати важко, але з азартом; дружити лише з тими, кого поважаєш; говорити в очі те, що й позаочі; кидати справу, якщо набридла, і братися за нову. Життя—це гра: захоплююча, яскрава і трохи кумедна. Тож і живімо завиграшки. Щоб було про що згадати... Валерій Нечипоренко.

Нещодавно вийшло у світ пам’ятне видання вибраних творів письменника, колишнього працівника редакції газети «Житомирщина», нашого земляка Валерія Нечипоренка. У Коростенській центральній міській бібліотеці відбулося її представлення. У залі панувала надзвичайно тепла, домашня атмосфера, адже тут не було людей, які б не захоплювалися Валерієм Петровичем. Спогади близьких і друзів були щирими і яскравими, а син письменника Костянтин, зробивши короткий аналіз видання, подякував усім причетним до виходу книги у світ.

«Завиграшки» складається із семи розділів і представляє різні грані творчості Валерія Нечипоренка— незавершений автобіографічний роман «Завиграшки», лірично­філософські новели, реалістичні сюжети, іронічні портрети і публіцистика. Завершується книга коротким життєписом автора та невеличкою добіркою спогадів про невтомного генератора ідей, іронічного політтехнолога, переконаного гуманіста, вигадливого мандрівника екзотичними місцями, який всюди і завжди залишався справжнім коростенцем.

У художньому оформленні книги використано роботи доньки письменника Галини Інгули, а саме: «Річка Уж», «Вечірній човен», «Чотири», «Мрії збуваються», «Вишенька заквітувала» та інші. Видання здійснено за сприяння друзів, колег, однодумців автора, а також за активної участі його дружини та сина—Любові Дмитрівни та Костянтина Нечипоренків.

Валерій Нечипоренко казав: «Що би там не вигадували, а найкраща розвага—то життя». І для нього це справді було так: він любив і цінував життя, як дорожать кожним ковтком повітря, радіють новому сонячному дню, бережуть іскрометні почуття герої його творів.

Взявши до рук книгу «Завиграшки», одразу розумієш, що її автором є коростенець, справжній патріот древлянської землі: на гладенькій обкладинці красується поліська природа з велетнями­валунами, крізь які звивисто тече славнозвісний Уж. А коли починаєш читати оповідання, художні мініатюри, новели, то все більше дізнаєшся про історію Коростенщини, потопаєш у квітчастій розкоші її природи, на мить стаєш жити, переживати, плакати та посміхатися разом із персонажами Нечипоренкових літературних доробків.

Книга розпочинається незавершеним автобіографічним романом у новелах та есе під однойменною назвою «Завиграшки»—спогадами, як сам називав себе Валерій Нечипоренко, «колишнього письменника». Вісім оповідань, що грунтуються на реальних подіях, переносять нас у воєнні часи: з переказів своїх рідних дідусів та бабусь, які родом із Коростенського та Володарсько-­Волинського районів, автор розповідає читачам про життя людей бідних, малограмотних, але працьовитих. І про те, що у ті лихолітні часи були не лише біль і сльози, але й палали почуття, жило справжнє кохання.

Є у «Завиграшках» і твори на чорнобильську тематику, і це не дивно, адже Валерій Петрович особисто, як спецкор обласної газети «Радянська Житомирщина», у травні 1986 року побував у місцях ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Він готував репортажі про роботу житомирських пожежників. Саме «дочорнобильському і післячорнобильському» життю ліквідаторів аварії та людей, які проживали у зоні лиха, присвячена ціла низка його оповідань. В одному з них під назвою «Він хотів стати тролейбусом» із листів молодого ліквідатора Сергія Журбенка до своєї коханої автор змальовує картину ліквідації наслідків аварії, а наприкінці оповідання хворобою і смертю героя нагадує, що ця техногенна катастрофа принесла багато горя у домівки нашого народу. Тему Чорнобиля продовжує оповідання «Самосел»—іронічний і, водночас, сумний життєпис діда Степана із зони, який єдиний, після вибуху реактора, залишився жити в своєму селі, що поблизу атомної електростанції. Розповідається про тяжкі роки самотності діда, біль за втратою, розлукою з односельцями, горе, яке принесла аварія на ЧАЕС.

Є в книзі й твори про кохання, зраду і біль від неї. Природа Полісся, людські таланти цього краю, самобутні історія древлян, мудрість і працелюбність коростенців—основна тема творів Валерія Нечипоренка. Кожна історія мовби переплітається з твоїм власним життям; здається, все, про що пише автор, відбувалося з тобою особисто. Ніби й кохання подібне було, і філософія життя чимось схожа, і проблеми у всіх однакові. «Завиграшки» Валерія Нечипоренка—книга, на перший погляд, проста, але насправді лише умудрена життям людина, яка багато спізнала на своєму шляху, може так по­звичайному, по­нашому розповісти, створити відповідний стрій, приголубити та заспокоїти серце.

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій