преса

Автор: Олександер Красюк
Видання: Без цензури, газета

Не датський біль

http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/6677/culture/6725.html
Бібліотека «БЦ»

Не датський біль
Юрій Завгородній «Задовгий день «Ч»(Зона поза часом),видавництво «Кальварія»

27 квітня 2006

Весна. Вирує святковий вечір у столиці. Гамірним Хрещатиком блукає самотня людина, своїм «присмерковим настроєм» відокремлена від атмосфери, що інфікує радощами. Поночі цей чоловік, на ім’я Северин, повертається додому. Там він не перестає згадувати загиблого товариша, читає його листи, намагаючись «якось порозумітися з потойбіччям...». Отакі головні декорації та сюжет цієї книжки.

У світовій літературі існує величезний корпус текстів, де талановито й достовірно описано почуття ветеранів давніх і новітніх воєн. Чимало книжок створено й про потенційно найдовшу з битв – війну проти ворога з билинним ім’ям Чорнобиль. Автори їх здебільшого намагаються докладно змалювати технологію аварії та фізіологію її жертв, вирахувати справжніх винуватців катастрофи, яка продовжується й триватиме довічно. Відомий поет, перекладач, прозаїк (а колись головний інженер Управління будівництвом ЧАЕС, ліквідатор наслідків аварії) Юрій Завгородній не відповідає на поставлене ним же питання: «Хто був найголовнішим мудаком у прийнятті епохального рішення в оті давніші часи, аби саме в нас під Києвом створити цей величезний полігон для хитромудрих дослідів над природою та її господарем?»

Завгородній узявся за найважче – передати словами зростання непорозуміння між душевними друзями, з котрих (за рівних стартових умов) один знає, що скоро стане мертвим (і таки помирає), а другий не відає, чи сам надовго ще залишиться живим. На західному книжковому ринку роман «Задовгий день «Ч» класифікували б як психологічний трилер. Герметичний жанр, котрому шкодять панорамні картини суспільно-політичних умов, за яких розгортається дія твору, актуальні наразі ідеологічні заклики чи гасла, усякі спекуляції, що не стосуються безпосередньо людської особистості, її внутрішнього життя. Наш автор також майже не торкається теми глобального значення чорнобильської аварії й лише пунктирно прокреслює її екологічний зміст. Але якимось чином у книжці, яка цілком складається зі звернених до себе й померлого друга монологів головного героя, позбавлених хронологічної організованості ремінісценцій та уривків ліричних віршів, – гуде неспинний фон Чорнобиля. Підзаголовок роману – «Зона поза часом» – міг би стати рефреном реквієму або лейтмотивом моноопери, якби таку було кому написати.

Чорнобиль так глибоко ввійшов у наше життя, що про нього мало хто згадує впродовж року. Мов про заподіяну казковим чародієм застарілу рану, яка нагадує про себе болем хоч і регулярно, але тільки наприкінці квітня. Відзначення річниці аварії на ЧАЕС перетворилося на щось схоже на язичницьке свято. До цієї дати всі ЗМІ рясніють тематичними статтями, спеціальні чиновники виголошують відповідні літанії... і все завмирає до наступного 26 квітня. А Чорнобиль собі гуде, ніби стиха. Без перерв на періоди нашої забудькуватості. Є люди, які повсякчас відчувають його отруйне (а може, у тисячолітній перспективі й життєдайне для нащадків тих, котрі вціліли?) дихання на собі. Про їхній душевний біль написав психологічний роман Юрій Завгородній. До цього кола людей може потрапити будь-хто з нас.


Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031







231 авторів
352 видань
86 текстів
2193 статей
66 ліцензій