преса
Автор: Ілона ЗамоцнаВидання: Друг читача, портал
Життєпис схибленого імператора
http://vsiknygy.net.ua/review/6321/Володимир Дмитренко. Імператор Нерон. У вирі інтриг. – Л.: Кальварія, 2010. – 160 с.
Посібники на кшталт «Як видертися по службовій драбині» «відпочивають» перед науково-популярним історичним дослідженням Володимира Дмитренка, яке присвячене імператору Нерону. Назва книги – «У вирі інтриг» – говорить сама за себе. Автор оповідає про життєвий шлях імператора, починаючи з того, як він, сімнадцятирічним, під крилом люблячої матусі приходить до влади над могутньою державою. А коли мати починає заважати керувати – вбиває її. І це тільки початок. Читач мусить бути готовим до того, що навмисне отруєння – то звичайна справа, а підступні потаємні змови та «публічні» вбивства допомагають примусити народ поважати імператора та схилятися перед ним на коліна.
Власне, до влади Луцій Доміцій Агенобарб – саме таке справжнє ім’я Нерона, – прийшов не з власної волі, а в результаті інтриг матері. Луцій Доміцій хотів бути артистом, а став режисером-постановником одного з найабсурдніших та найжорстокіших періодів в історії Римської імперії. Під його началом увесь Рим перманентно святкував та розважався, закриваючи очі на беззаконня та свавілля імператора. Показовим для опису епохи правління Нерона є такий приклад: імператор вибрав собі дружину, незважаючи на те, що вона була… заміжньою. В народі навіть з’явився віршик на цю тему: «Хочеш дізнатись, чому Отон у почесному вигнанні? Сам зі своєю дружиною він захотів переспати!» Отже, усі танцювали під музику, яку замовляв Нерон.
Парадокс особистості імператора полягає в тому, що «Нерон жодного разу не відзначився ані як видатний державний діяч, ані як полководець, ніколи його не вважали «добрим» імператором… та напевно, немає жодного римського імператора, про якого було б написано більше книг, аніж про Нерона». Він закінчив своє життя, тікаючи від змовників, які збиралися його стратити, – і врешті-решт укоротив собі віку, аби уникнути тортур.
Книга поділена на 33 розділи, кожен із яких має розлогу назву, що висвітлює зміст. Часто натрапляємо в тексті на цитати відомих дослідників історії, а науково-популярний стиль робить дослідження доступним для широкого кола читачів. Одна з особливостей цієї історії – висока концентрація химерних для нашого часу імен, які переплітаються, переставляються місцями, переходять у ворожі табори тощо. Оповідь можна сприймати навіть як художній прозовий текст із небанальним сюжетом, адже сплетіння людських доль та стосунків, описаного в цій книзі, вистачило б на багатотомну сагу.
Загалом, ознайомлюючись із «досягненнями» Нерона, не перестаєш вражатися бездушності та жорстокості імператора. Однак один факт, що спадає на думку під час читання, все ж невимовно радує: добре, що наші можновладці мало читають. Бо навряд чи хтось із них відкриє книгу «У вирі інтриг», а тому точно не зможе скористатися методами Нерона під час просування до вищих щаблів влади.